П'єса Островського “Свої люди сочтемся” дуже цікаве сучасному читачеві. У п'єсі автор із властивим йому гумором описує купецьке середовище зі своїми звичками й прагненнями. Головні герої добутку одночасно недалекі й самовпевнені, уперті й недальновидні. Кожний з персонажів п'єси заслуговує пильної уваги

Самсон Силич большов, купець, глава сім'ї, вище всього стурбований своїми грошовими справами. Він неосвічений і корисливий, саме ці його якості й зіграли з ним злий жарт. Його дружина, Горпина Кіндратіївна, являє собою типову купецьку дружину

Не одержала ніякого утворення, вона, проте, досить високої думки про себе. Горпина Кіндратіївна веде напрочуд примітивне життя. Вона ні про що не піклується, не прагне хоч якось різноманітити повсякденну дійсність. Вона живе тільки насущними, побутовими проблемами. Дочка Олімпіада Самсонівна, або Липочка, надзвичайно забавна

Вона погано вихована, неосвічена, навіть не вміє як варто танцювати. Але разом з тим вона твердо впевнена, що заслуговує самого вигідного нареченого. Особливо смішні й безглузді міркування Липочки про бажання вийти заміж за шляхетного. Прикажчик Лазар Елизарич Подхалюзин, за який у результаті й виходить заміж Липочка, корисливий, егоїстичний, у нього немає ні найменшої подяки до купця Вольтову, якому Подхалюзин, можна сказати, зобов'язаний всім

Подхалюзин вище всього цінує свою власну персону. І в результаті домагається того, що для нього так важливо. Інші персонажі доповнюють намальовану автором картину купецького побуту

Серед персонажів є й жвава сваха устинья наумівна, і стряпчий Сисой Псоич Рисположенский, і ключниця Фоминишна, і хлопчик Тишка, що служив у будинку Большових. Всі герої п'єси однаково примітивні, у них немає ні найменшого натяку на шляхетність, прагнення до прекрасного й піднесеному. Межею мріянь для них є забезпечення буденних, повсякденних потреб. Цікаві відносини “батьків” і “дітей” у даній п'єсі. на самому початку добутку читач одержує можливість понаблюдать за сваркою між Липочкой і неї матір'ю

У дочці не помітно ні найменшої поваги. Липочка просто й відверто заявляє: “Вас на те й бог створив, щоб скаржитися. СаміТе ви не дуже для мене значні!

” Липочка твердо впевнена, що вона набагато воспитаннее й образованнее, чим мати. Звичайно, такі заяви з боку здаються особливо смішними. Липочка зарозуміло говорить: “...

ви й саміте, зізнатися сказати, нічому не виховані”. І відразу вона з гордістю хвастається: “А виросла так подивилася на світський тон, так і бачу, що я набагато інших образованнее. Що ж мені, потурати вашим глупостям!” Під час сварки Липочки з матір'ю вони обмінюються невтішними друг для друга характеристиками

Потім, щоправда, миряться. У результаті АгРафена Кіндратіївна обіцяє купити браслети зі смарагдами. І на цьому між ними запановує повна згода. Про що може свідчити така сцена?

Липочка зовсім позбавлена такої якості, як повага до старшого. Вона байдужа до своїм матері й батькові. Липочка думає тільки про себе. Вона дріб'язкова й дурна Липочка повністю відповідає сімейній атмосфері, що зображена в даній п'єсі. “Батьки” ставляться до своїм “дітям” також із цілковитою байдужістю

Для купця Большова дочка тільки засіб для збільшення капіталу. Спочатку він має намір видати дочка заміж за багату людину. А потім, коли на розум купцеві приходить грошова авантюра, що дозволить йому виглядати в очах всіх навколо банкрутом, залишаючись при цьому насправді заможною людиною, нареченим Липочки стає Подхалюзин. Стосовно дочки купець велике здається сьогоденням самодуром

Він тримає Липочку взаперті, потім видає її заміж винятково за своїм розсудом. велике впевнено заявляє щодо своєї дочки: “За кого велю, за того й піде, моє дітище: хочу з кашею їм, хочу масло збиваю”. Таке відношення до дочки згодом дає свої результати. Липочка стає дружиною ПодхаЛюзина, завдяки цьому виривається зпід влади свого батька

И вже не бажає проявляти до літнього батька ні жалості, ні жалю. велике звертається до Подхалюзину й до Липочке: “Виручайте, детушки, виручайте!”. И в відповідь чує запевнення: “Що ж, тятенька, не можна ж нам самим ні при чому залишитися

Адже ми не міщани якінебудь”. При цьому Липочка дорікає батька: “Я в вас, тятенька, до двадцяти років жила світла не видала. Що ж, мені накажете віддати вам гроші, так самої знову в ситцевих платтях ходити?” Такі висловлення “дітей” говорять самі за себе. Подхалюзин і його дружина не бажають виручити свого батька з боргової ями, вони зовсім байдужі до того факту, що літня людина перебуває в настільки жалюгідному положенні

У п'єсі “Свої люди сочтемся” показаний мир бездуховних людей, у якому кожний живе за власними законами. І “діти”, взрослея, переймають відношення “батьків” до життя, тому в них не виникає ні найменшого сумніву в тім, як надійти вдальнейшем.


Розміщенно Referat в разделе Конспекти занять Суббота 15 ноября 2014 в 12:38





“Батьки” і “діти” у п’єсі А. Н. Островського “Свої люди – сочтемся” – Твір по добутку А. Н. Островського “Свої люди – сочтемся”