Упало світло ліхтарів

На день конаючий і тихий,

Та перед смертю він зустрів

Посмертні свічі дивним сміхом.

І мабуть кожен з нас відчув

Той сміх, як переможну силу,

Як перенесену свічу

За межі схилу.

І це тому я, мов у сні,

Пішла серединою вулиць

І очі зустрічні, ясні,

Не глянули, а розчахнулись!

Та я минала всі вогні,

Мов світло не своєї брами,

Бо чула: ждане довгі дні

Вже йде з безсмертними дарами.


Розміщенно Referat в разделе Стислі перекази творів Понедельник 21 декабря 2015 в 23:57




  • Радість – ОЛЕНА ТЕЛІГА – Стислий виклад твору
  • ОЛЕНА ТЕЛІГА Радість Ой, не знаю, що то за причина — Переходжу обережно вулицю, І весь час до мене радість тулиться, Як безжурний вітрогон — хлопчина. Привертає увагу така особливість: традиційно незмінне слово «авто» в поезії відмінюється, що є
  • ЧУЖА ВЕСНА – ОЛЕНА ТЕЛІГА
  • Десь, цілком недалеко, засліплює світло, Десь ридають трамваї і мучаться авта, Але тут, в синіх сутінках, тиша заквітла, А за сонними вікнами блимає нафта. Я піду, як звичайно, порожнім провулком, Бо мене обійматиме вітер весняний, Мої кроки і серце застукають гулко, І тебе я зустріну, як завжди,
  • Чоловікові – ОЛЕНА ТЕЛІГА
  • Не цвітуть на вікні герані — Сонний символ спокійних буднів. Ми весь час стоїмо на грані Невідомих шляхів майбутніх. І тому, що в своїм полоні Не тримають нас речі й стіни, Ні на день в душі не холоне Молодече бажання чину. Що нам щастя солодких звичок У незмінних обіймах
  • Промінний день – ОЛЕНА ТЕЛІГА – Стислий виклад твору
  • ОЛЕНА ТЕЛІГА Промінний день День прозорий мерехтить, мов пломінь, І душа моя горить сьогодні. Хочу жити, але життя не зломить, Рватись вгору чи летіть в безодню. Хоч людей багато, ніхто не зрушить, почувши слові «Україна», хочеться кликати на допомогу.
  • Моя душа й по темнім трунку – ОЛЕНА ТЕЛІГА
  • Моя душа й по темнім трунку Не хоче слухатись порад, І знову радісно і струнко Біжить під вітер і під град. Щоб, заховавши мудрий досвід У скриньці без ключа і дна, Знов зустрічати сірий розсвіт Вогнем отрути чи вина. Щоб власній вірі непохитній Палить лампаду в чорну ніч І йти
  • ЛІТО – ОЛЕНА ТЕЛІГА
  • Топчуть ноги радісно і струнко Сонні трави на вузькій межі. В день такий віддатись поцілункам! В день такий цілим надхненням жить! П'яним сонцем тіло налилося, Тане й гнеться в ньому, мов свіча,— І тремтить схвильоване колосся, Прихилившись до мого плеча. В сотах мозку золотом прозорим Мед думок розтоплених лежить, А
  • Усе — лише не це! – ОЛЕНА ТЕЛІГА
  • Усе — лише не це! Не ці спокійні дні, Де всі слова у барвах однакових, Думки, мов нероздмухані вогні, Бажання — в запорошених оковах. Якогось вітру, сміху чи злоби! Щоб рвались душі крізь іржаві ґрати, Щоб крикнув хтось: ненавидь і люби — І варто буде жити чи

БЕЗСМЕРТНЕ – ОЛЕНА ТЕЛІГА