Ім'я Володимира Галактіоновича Короленко вже при його житті стало символом “совісті епохи”. От що писав про нього И. А. Бунін: “Радуєшся, що він живе й здраствує серед нас як якийсь титан, якого не можуть торкнутися всі ті негативні явища, якими так багата наша нинішня література”. напевно, найбільш сильне враження робить саме життя письменника, його особистість. У моєму поданні це людина сильний і цільний, що відрізняється твердістю життєвих позицій і в той же час щирою інтелігентністю й добротою, здатністю розуміти людей

Він уміє співчувати й співчувати, і це співчуття завжди активно. Посилання й позбавлення не зломили безстрашності письменника перед життям, не похитнули його віри в людину. Повага до людини, боротьба за нього головне в житті й творчості письменникагуманіста. Як людина Короленко завжди почував відповідальність перед самим собою й перед суспільством. Це проявлялося в конкретні діях

Таких, наприклад, як захист удмуртских селян на Мултанском процесі або відмова від звання почесного академіка: так він протестував проти рішення про скасування виборів в Академію наук Максима Горького. Художні твори Короленко багато в чому автобиографични. Вони увібрали в себе багатство життєвих вражень і зустрічей письменника, відбили його тривогу за долю народу. Читаючи Короленко, дивуєшся щирості й силі авторського слова

Ти співпереживаєш героям, переймаєшся їхніми думками й турботами. Герої його добутків прості російські люди. Багато хто з них намагаються відповістити на запитання: “Для чого, по суті, створена людина? ” Це питання стає головним для автора й в “Сліпому музиканті”, і в “Парадоксі”. У цьому питанні для Короленко з'єднується філософське рішення проблеми з “настирливим питанням сірого мужицького життя”.

Вступаючи в полеміку з релігійноаскетичними ідеями Л. Н. Толстого, Короленко до межі загострює свою позицію. “Людина створена для щастя, як птах для польоту”, проголошує в “Парадоксі” істота, зіпсована долею. Якщо таку віру несе в собі людина, знедолена життям, розумний, цинічний, що нехтує всякої ілюзії, виходить, дійсно “всетаки загальний закон життя є прагнення до счастию й усе більше широке його здійснення”.

Так хочеться погодитися із цим постулатом Короленко. І всі нові підтвердження знаходиш в інших добутках письменника. Як би не було вороже життя, “всетаки спереду вогні!..” така головна думка вірша в прозі “Вогники”.

Разом з тим оптимізм письменника аж ніяк не бездумний, відвернений від складностей життя. Показова щодо цього повість “Сліпий музикант”. Важкий шлях самопізнання сліпонародженого Петра Попельского. Переборюючи страждання, він відмовляється від егоїстичного права знедоленого долею людини на тепличне життя

Шлях героя лежить через пізнання й пісень, і прикростей народу, через занурення в його життя. А щастя, затверджує автор повести, це відчуття повноти життя й почуття своєї потреби в житті народу. Сліпий музикант буде “нагадувати щасливим об нещасних” такий вибір героя повести

Твір Короленко вчать не боятися життя, приймати її такий, яка вона є, і не змінювати голову перед труднощами. Треба вірити, що “всетаки спереду вогні!..”. Людина повинен іти й дійти до цього світла: навіть якщо валить остання надія. Тоді це цільна особистість, сильний характер

Таких людей хотів бачити письменник, тому що вірив, що такі люди є міць і сила Росії, її надія й опора й, звичайно, її світло. Адже сам Короленко був саме таким


Розміщенно Referat в разделе Робота над творами Понедельник 25 мая 2015 в 0:18





Чому вчать життя й добутки В. Г. Короленко?В. Г. Короленко