Качає чорт гойдалка Вперед назад, уперед назад... Ф. Сологуб Сучасники срібного століття з любов'ю, зворушливо ставилися до поета й прозаїка Федору Сологубу. От що писала про нього Зінаїда Гиппиус: “Про Блок можна було написати вмер. І про Розанове. Та й про Брюсова: він гірше, ніж умер, він болипевицкий цензор, божевільний жорстокий комуніст, пише оди на смерть Леніна й перетворився з поета й безпомічного віршомаза... що навіть дивно (або, на проти, не дивно).

Але чи можу я говорити про Сологубе? Він у Росії. Я його знаю, люблю незмінно, поважаю незмінно, от уже майже тридцять років...” Я спеціально привів настільки об'ємну цитату з Гиппиус, тому що в цій характеристиці весь художник Сологуб і громадянин Сологуб, і явище “Сологуб у світі”. Поет любимо й поважаємо творчою російською інтелігенцією за те, що не схилив колін перед варварською владою більшовиків

Багато хто це зробили. Головною трагедією поета була мрія й дійсність у вічній боротьбі й грі з його душею, ранимої й беззахисної: ...Хочу кінця, шукаю початку, Передбачаю фатальну межу. Протиріч я хотів, Мрія владичицею стала. Його тягне образ таємничої зірки “зірки Маир”.

Але він завжди хоче вернутися на рідну свою землю. Відомо, що, коли Сологуб виходив на естраду й читав свої чарівні вірші, він сам здавався трагічним протиріччям цих віршів. У них спліталося реальне з нереальним. Мені здається, що його “мрія й дійсність” у вічній грі з його душею це і є той образ, що він намалював у своїх віршах про “чортову гойдалку”.

Він немов був схильний у всім вишукувати й, якщо її там ні, те придумати: Потягай з відьмою мудрої, Силу в силі покажи... ПРО, Кузмич мій беднокудрий, Ти мене заворожи! Поет сам був радий тому, що його хтось зачарує, заворожить. І сам він часто брав ритм заворожливий, явно сам виступаючи в ролі чаклуна: ...Ти не в колі, весь ти в крапці, Я ж у крапку не вміщуся...

...будеш умирати, И тоді зрозумієш і приймеш Троецветную печатка... Для додачі “чарівники” своїм віршам він міняв ритми, шукав таємничі значеннєві й словесні ходи: Водою спокійної відбиті, Вони безпристрасно оголені При світлі тихому нічного місяця. Два отроки, дві діви творять нічний обряд... Сологуба вважали людиною гордовитим

Особливо журналісти, які навперебій домагалися в нього інтерв'ю. Але що поробити він не любив ці метушливі братії, йому було жаль на них витрачати час і душу. Вони ж, щоб відомстити не раз повідомляли його чаклуном і садистом. І це була майже правда темні сили панували в його поезії: Коли я в бурхливому морі плавав И мій корабель пішов до дна, Я возопил: “Батько мій, Диявол, Урятуй мене, адже я тону”. Визнавши батьком диявола, ліричний герой Сологуба прийняв від диявола й вся чорна спадщина: злісну тугу, щиросердечну самітність, холод серця, відмова від земної радості й презирство кчеловеку.

Після таких одкровень, як дитячий сон, пригадувалися його ніжні рядки: У поле не видно ні зги... Хтось кличе: “Допоможи!” Як допоможу? Сам я бідний і малий, Сам я смертельно утомився Що я можу?..

Далі у віршах іде високий моральний мотив: Якщо не зможемо йти, Разом умремо на шляху... Але, на жаль, процес відходу від минулих моральних ідеалів набирав згубну силу. Якщо раніше він писав: Я вірю в Бога, що творить, У святі завіси небес... Те тепер стало: Збираю вночі трави И варю з них відвари... на тлі таких контрастів було неможливо зрозуміти, що за особистість поет Сологуб.

Сам він не проявляв до друзів ніякої особливої уваги. Один час їх зв'язувала дружба із Блоком. Але після написання Блоком “Дванадцяти” він охолонув і до нього. Ім'я Сологуба щосили гриміло

Актори вили з естради його знамените: Качає чорт гойдалка... Видимо остаточно зруйнувавши свою душу, він ішов у містику з реального миру: У світі ти живеш із людьми, Немов у лісі, у темному лісі, Де написаний біс на бісі, Тут з такими ж звірами. Видимо, це варто розуміти як поразка Дон Кихота, що не зміг подужати любов'ю й мрією це населене бісами простір. “Чортова гойдалка”, описавши останнє півколо в житті поета, назавжди зупинилися. Основились для нього, але в його поезії вони усе ще розгойдуються задирливо й хоробро, нагадуючи нам, що життя завжди можна зробити просто смертельною грою


Розміщенно Referat в разделе Аналіз змісту Воскресенье 16 марта 2014 в 13:50





“Чортова гойдалка” у поезії й у житті Ф. Сологуба – Твір по добутку Ф. К. Сологуба “Чортова гойдалка”