Мета. Познайомити дітей із легендами, переказами про вогонь; активізувати інтерес до вивчення історії людства; навчити дітей пісень, які співають біля вогнища; розвивати бажання вивчати й відроджувати народні звичаї, традиції, оберігати їх.

Хід свята

Ведуча. Діти! Ми розпочинаємо наше свято біля багаття. Воно присвячене вогню всіх багать, які горіли на нашій планеті.

У житті найдавніших людей, які ще не могли зробити житла, а жили в печерах, якось сталася дивна подія: в дерево вдарила блискавка і воно загорілося, люди підійшли до цього дерева і їм стало тепло. Тоді вони віднесли вогонь у печеру - і стали жити в теплі. На вогні люди смажили м'ясо, вогнем вони відганяли звірів. Із того часу вогонь став служити людині. Мабуть, немає на землі такого народу, у якого не було б легенд або міфу про вогонь. Ось послухайте міф древніх греків про Прометея.

1-й учень. Серед богів у древніх греків був один, якого звали Прометей. Він любив людей і викрав для них із неба вогонь. Розгнівався старший із богів Зевс. Він прикував Прометея до скелі та наказав своєму орлу кожного ранку викльовувати у Прометея печінку. І кожний вечір у Прометея нарощувалась нова печінка, а рана заживала. Але вранці знову прилітав орел Зевса і знову викльовував печінку. Так жорстоко покарав Зевс його за те, що він дав людям вогонь. Ось який міф був у греків про Прометея.

Ведуча. Так люди одержали вогонь. Це було добре. Але не завжди. Все залежало від того, в чиїх руках був вогонь. У добрих руках - і вогонь добрий, а в злих - приносить людям нещастя і зло. Ось послухайте, що сталося в історії чеського народу.

2-й учень. Це було майже 600 років тому назад.

Володарями чеського народу були німці. Чеські селяни працювали на німецьких хазяїнів та ще й на католицьких священиків. Тяжке життя було у чехів. Німці забороняли чехам вчити дітей рідної мови. Церква оббирала і обдурювала народ. Проти всіх поневолювачів виступив славний син чеського народу Ян Гус. Німці заманили Гуса в сад, пообіцявши не чіпати його, але коли з'явився Ян, вони схопили його, а потім живим спалили на багатті.

Це було в 1415 році. Так загинув Ян Гус, який боровся за свободу і культуру свого народу.

Ведучий. А через 200 років після цього в Італії в підвалах своїх в'язниць католицькі монахи закатували видатного вченого того часу Джордано Бруно, який стверджував, що земля, як і інші планети, обертається навколо Сонця. Сьогодні це знає будь-який школяр, а тоді за це палачі інквізитори спалили Бруно живим на вогнищі.

(Показують сцену допиту). (На сцені інквізитор і 2 прислужника в балахонах із капюшонами. Інквізитор листає книгу, передивляється тексти. Хитає головою, звертається до присутніх).

Інквізитор. Привели єретика? Підведіть його сюди.

(Прислужники виходять і через деяких час вводять Дж. Бруно. На ньому довгий сірий балахон, підперезаний мотузкою).

Інквізитор. Сину мій, подививсь я твої книги і повинен сказати, що я думав про тебе краще. Адже ти не розумний чоловік! А раніше я думав, що ти розумний і вчений!

Бруно. Монсеньйоре!

Ваша думка про мене, як про нерозумну людину, абсолютно правильна. Я дійсно дуже мало знаю. І чим більше я думаю про природу, про світ, мені ясно, що люди ще дуже мало знають. Інквізитор. Так для чого ж ти вчиш людей тому, що сам не знаєш? Сам єретик і інших вводиш у бісівські омани. Великий це гріх!

Бруно. Ви мене не зрозуміли, монсеньйоре. Люди багато чого ще не розуміють, але все ж багато вже знають, і ось тому, що не зрозуміло, я їх вчу.

Інквізитор. Але ж ти пишеш у своїх книгах нісенітницю і треба мати дуже небагато розуму, щоб зрозуміти, що це нісенітниця. Ну ось подивись! (Розкриває книгу, передивляється текст, читає).

Так... де ж це? Ага! Ось слухайте: «світило наше, Сонце, обертається навколо себе, а навколо нього планети за більшими кругами літають і теж навколо себе обертаються!..» Ну зрозумій, що це дурниці!

Бруно. Ні, монсеньйоре! Це не дурниці. Великий наш попередник Микола Копернік писав про це, а він був розумний і великий учений чоловік!

Інквізитор. Єресь! Це все єресь! Кожна дитина бачить, що Сонце кожен ранок встає на сході, пливе по небу і ввечері, заморившись, сідає за гори і ліси на відпочинок. Сонце сходить навколо Землі! І гріх перед богом, гріх говорити інакше і вчити цьому інших! Ми, служителі Бога, не дозволимо вчити людей єресі! А чи знаєш ти, як свята інквізиція не допускає єресі? Знаєш, як ми боремося з нею? Ми спалюємо відьом і єретиків. Відречись, відречись, сину мій, поки ще не пізно!

Бруно. Монсеньйоре! Як же можливо відректися від істини, яку ти пізнав.

Інквізитор. Так. Ти ще й противишся? Слухай. Ти мені набрид, посланець диявола, богохульник! Тебе мало спалити на вогнищі, на семи вогнищах треба тебе спалювати і таких, як ти єретиків! Заберіть його з моїх очей! Геть! (Прислужники виводять Бруно).

Ведуча. А пам'ятаєте Тараса Бульбу - отамана українських козаків? Пам'ятаєте, як він водив своїх запорожців проти панської шляхти, як боролися вони за незалежність свого народу?

(Читається уривок «Тарас Бульба на вогнищі» ).

Учень. Чотири дні билися, боролися козаки, відбивалися камінням. Коли скінчилися запаси і сили, вирішив Тарас пробитися крізь ряди. І пробилися було вже козаки, і, може, іще раз послужили б їм вірно бистрі коні, як раптом біля самого берега зупинився Тарас і вигукнув: «Стій! Випала люлька з табаком, не хочу, щоб і люлька дісталася ворожим ляхам! »

І нагнувся старий отаман, і став шукати в траві свою люльку з табаком, невідлучну супутницю на морях, і на суші, і в походах, і дома. А тим часом набігла раптом ватага і схватила його під могучі плечі. І присудили, з гетьманського дозволу, спалити його живого на виду у всіх.

Притягнувши його залізними цепами до стовбура дерева, цвяхами прибили йому руки і, піднявши його високо, щоб звідусіль було видно козака, прийнялись тут же розкладати під деревом вогнище.

— Прощайте, товариші! — кричав він козакам зверху. — Згадуйте мене і наступною весною прибувайте сюди знову і гарненько погуляйте! Що, взяли, чортові ляхи? Постійте ж, прийде час, буде час, узнаєте ви, що таке православна руська віра!

А вже вогонь піднімався над багаттям, захвачував його ноги і розстелявся полум'яно по

Дереву... Та хіба ж знайдуться на світі такі вогні, муки і така сила, яка б пересилила руську

Силу!

Ведуча. Про доблесну французьку дівчину Жанну Д'арк хотіли ми розповісти вам, діти! В ті часи, а це було близько 600 років тому назад, англійські війська ввійшли у Францію, зайняли більшу її частину. Найважче всіх страждали селяни, яких грабували і англійський, і французький королі. Війна ця продовжувалася близько 100 років. Селяни почали давати відсіч своїм пригноблювачам.

З одним із партизанських загонів пов'язана поява селянської дівчини Жанни, яка стала на чолі французьких військ. Вона одержала декілька перемог над англійцями, але знайшлись зрадники, яким було не вигідно, що селяни одержували перемоги, і тоді вони зробили так, щоб Жанна потрапила в полон.

(Виконується драматичний уривок «Сцена допиту Жанни»).

Дійові особи:

    Єпископ міста Бюве - П'єр Кошон;

    Офіцер Жан де Люксембург; Жанна.

Кошон. Де полонянка?

Офіцер. Вона тут!

Кошон. Введіть її!

(Люксембург виходить і повертається із Жанною).

Кошон (м'яко). Дочко моя, ти повинна говорити нам правду про все, про що б тебе не запитали. Цим ти полегшиш свою участь.

Жанна. О ні, є такі речі, про які я нічого не скажу!

Кошон. Скільки тобі років? Як твоє ім'я?

Жанна. Мені майже 19 років, в селі мене звали Жаннетою, а у Франції мене звуть Жанною.

Кошон. Казала ти своїм солдатам, що твій прапор знаходиться під захистом Бога, і що він приносить перемогу?

Жанна. Ні. Я говорила своїм солдатам - «Вперед! Сміливо йдіть на ворога! Ви звільняєте Францію від англійців».

Кошон. Скажи, ти вважаєш себе посланцем Бога і чи правда, що ти чуєш його голос?

Жанна. Бог закликає любити свою батьківщину і боротися за неї.

Кошон. А чому люди цілують твій одяг, як одяг святої.

Жанна. Бідні люди люблять мене, тому що я допомагала їм і захищала, як могла.

Кошон. Скажи, а чому ти пішла з дому без доз

Волу батька і матері? Хіба може християнська дівчина не слухати батьків? -

Жанна. О! Я знаю! Вони прокляли мене!

Кошон. Але все ж ти пішла проти їхньої волі?

Жанна. Навіть, якщо б у мене було сто батьків і сто матерів, то і тоді б я пішла захищати свою Францію.

Кошон (вже роздратовано). Ти не признаєш святих свят! Ти насмілилась вести війська на штурм Парижа в день Святого Різдва!

Жанна (спокійно, гордо). По-моєму свята треба додержуватись за своєю совістю. Боротися за Батьківщину можна і в день Різдва.

Кошон. Та як ти смієш говорити таке! Ти - боговідступниця! Відьма ти! Ми одягнемо на тебе ковпак і напишемо на ньому, що ти єретичка, і спалимо тебе на вогнищі.

Жанна. Я знаю, що ви були б раді, щоб мене спалили. Але знайте, що якщо я пройду через вогонь, я ввійду в серця мого народу і поселюсь там назавжди!

Кошон (істерично кричить). Люксембург! Виведіть цю відьму! (Жанну виводять). Ведуча. Але самі страшні вогнища розгорілись в Європі в наш час, коли орди фашистів зайняли всю Європу, ринулися на Радянський Союз, в якому Україна була однією з республік. Це була Велика Вітчизняна війна.

Коли німці ввійшли в Чехословаччину, тільки одне село Лідице підняло зброю проти окупантів. Гітлер наказав спалити це село дотла. Його спалили з усіма жителями. Зараз там стоїть пам'ятник: жінка тримає на руках дівчинку. А навколо насаджено 17 тис. троянд.

Ми все розповіли про злих людей і злих вогнищах. Але скільки добрих вогнищ зігрівало наших партизан, які захищали Батьківщину, скільки пісень було проспівано, коли партизани відпочивали біля вогнища.

Ведуча. У деяких народів існують свята вогню. Так, у гуцулів 25 серпня на день Фотія відзначають День вогню.

З давніх-давен на свята Івана Купала в ніч з 6 на 7 липня дівчата і хлопці виходили із співами за село, обкладали Купало (солом'яне опудало, вдягнене в жіночу сорочку) соломою та кропивою і запалювали.

Коли вогнище спалахувало, вони бралися за руки й перестрибували через вогонь. Якщо пара не роз'єднувала руки, то це був

Знак, що дівчина з хлопцем

Одружаться.

Ось, діти, ми згадали тільки деякі легенди, сказання, міфи про вогонь. І настав час запалити і наше вогнище і заспівати наші улюблені, веселі пісні.

(Діти запалюють вогнище. Співають пісні, танцюють).



Розміщенно Referat в разделе Короткі перекази Четверг 8 декабря 2016 в 22:06




  • СКАЖУ ВАМ БАЙКУ – ЖАРТІВЛИВІ ПІСНІ, НЕБИЛИЦІ
  • Скажу вам байку: Курив пес файку На довгім цибушку, Спалив собі вушко. — Де те вушко? — На столі лежало. — А де той стіл? — Вогонь спалив. — А де той вогонь? — Вода загасила. — А де та вода? — Горобчики випили. — Де ті горобчики? — На дереві сиділи. — Де
  • Ой на горі вогонь горить – УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ – УКРАЇНСЬКІ НАРОДНІ БАЛАДИ – Стислий виклад твору
  • Ой на горі вогонь горить, А в долині козак лежить, Порубаний, постріляний. Китайкою покриваний. Накрив очі осокою, А ніженьки китайкою.  А ніженьки китайкою, А рученьки нагайкою. Що в головах ворон кряче,  А в ніженьках коник плаче.  «Ой коню мій вороненький. Товаришу мій вірненький! Не плач, коню, надо мною. Не бий землі під собою. Біжи,
  • Сеньйорито акаціє, добрий вечір – МИКОЛА ВІНГРАНОВСЬКИЙ – Стислий виклад твору
  • * * * Сеньйорито акаціє, добрий вечір. Я забув, що забув був вас, Але осінь зійшла по плечі, Осінь, ви і осінній час, Коли стало любити важче І солодше любити знов... Сеньйорито, колюче щастя, Хто воно за таке любов? Вже б, здавалося, відболіло, Прогоріло у тім вогні, Ступцювало і душу, й
  • Давня щедра піч твоя – Твір з української літератури. Творча робота
  • Піч, як і скриня — один з предметів побуту українського народу. Традиційна піч... Ця «добра щедра піч твоя», що пахла травами, печеним хлібом, печеними і сушеними яблуками і сухим насінням, зіллям, корінням, як писав Олександр Довженко буде знана тільки з
  • Світ фантазії та мудрості – Твір з української літератури. Творча робота
  • Міфи — це найстародавніші розповіді про навколишній світ. Слово «міф» має грецьке походження, відповідає українському слову «оповідь», «байка», «переказ». У міфах відбилося уявлення наших предків про різноманітні явища природи, походження життя на землі. В них переплелося уявне і дійсне, реальне
  • Моє дівча, не вір – ДМИТРО ПАВЛИЧКО
  • Моє дівча, не вір, Що вмре твоя краса, Погасне скронь яса, Запопелиться зір, Брів ластів'ячих лет Заб'ється в зморщок сіть, Розм'якне тіла мідь, Покривиться хребет! Це все ілюзія, Ознака сліпоти. З твоєї ліпоти Встрає любов моя. Твоє чоло ясне, Очей і рук нестрим – Це той вогонь, котрим Ти сповнила мене. Горів я, не згорів, Довіку не
  • Мій улюблений міф – Твір з зарубіжної літератури
  • Могутній титан Прометей викрав з Олімпу священний вогонь, щоб дати його людям. Він зробив людство незалежним від богів. Прометей навчив людей писати, рахувати, різним ремеслам, познайомив їх з металами. Раніше люди боялися морської стихії, а титан навчив їх будувати кораблі.

Досвід організації літнього відпочинку