Ранком сонце лине просто в хату, промені лягають на поріг.

Вийшла Яся у садок гуляти, де ще так недавно танув сніг.

А тепер — росте на гіллі листя, горобці веселі цвірінчать, і нової травки гострі списи з-під трави торішньої стирчать.

Край паркану — що це роблять діти? Скільки сміху, галасу й турбот!

Підійшла Ясюня подивитись:

— Це ж вони тут скопують город! Сміх і галас:

— В мене будуть дині!

— В мене морква!

— В мене буряки!

А в того — гарбуз з смачним насінням, і в'юнкий горох, і огірки...

А Ясюня ще така маленька, наймолодша між усіх діток: чорні очка, личко рожевеньке і кругленька вся, як огірок.

Тягне Яся і собі лопатку, — ой, яка ж велика та важка!

— Буде в мене теж маленька грядка, як у всіх дітей із дитсадка!

І скопала грядку наша Яся, не відстала від усіх діток. Їй, щоправда, допоміг Михасик, та Роман, та Лесь, та Ігорьок...

— Ну, мала, яке ж тобі насіння?

А мала й не знає: що саджать?

Посадити б їй солодкі дині, що під сонцем, як свинки, лежать? Чи червону моркву? Чи салату? Чи смачні зелені огірки? Чи капусту — потім шаткувати? Чи горошок, щоб зривать стручки?..

Узяла Ясюня по зернятку й буряків, і моркви, й те, і те...

Ой, і буде ж у Ясюні грядка, мабуть, краща, ніж у всіх дітей!

Йде робота радісна і спора, веселіша за найкращу гру. А весняне сонце лізе вгору і пече, й цілує дітвору.


Розміщенно Referat в разделе Аналіз змісту Четверг 20 марта 2014 в 0:49




  • ЯСОЧКА НА РІЧЦІ – НАТАЛЯ ЗАБІЛА
  • Блись та блись на сонці наша річка, повилась крізь луки запашні. А яка ж тепленька в ній водичка! І пісок м'якесенький на дні. Поспішає весело малеча, цвірінчить на березі щодня. Вітерець цілує голі плечі і біжить по хвильках навмання. Поскидали трусики і
  • ЯСОЧЧИН САДОК – НАТАЛЯ ЗАБІЛА
  • За вікном сьогодні вітер, вітер — аж в кімнаті чути, як гуде. В дитсадок давно пішли всі діти, а маленька Ясочка не йде. Наша Яся нині трохи хвора, все кахика й носик витира. Застудилась, мабуть, Яся вчора, як ліпила бабу дітвора. На
  • МАРШ ВЕСЕЛИХ ЧОЛОВІЧКІВ – ГРИЦЬКО БОЙКО
  • Дружно пісню ми заводим, Під бадьорий марш виходим, Наче на парад, Наче на парад. Спритні, жваві, невеличкі, Ми, веселі чоловічки,- Друзі всіх малят. Друзі всіх малят. - Буратіно? - Тут я! - Цибуліно? - Ось я!- Карандаш, Карабас - Хто не знає нас? І Малятко, і Барвінок, І Незнайко, і Гурвінек,- Кожен, кожен знає нас. Кожен знає нас! Знають
  • Хто розмовляє? – ЛЕОНІД ГЛІБОВ – Стислий виклад твору
  • «Ой я бідна удовиця, — Стала хникать жалібниця, — Он калина, — їй не так! Кажуть, пісні їй складають, А про мене забувають, І ніхто ніде ніяк!..» «Стій лиш! Слава не брехуха, — Обізвалась джеркотуха, — Розбирає, що і як! От я славі догодила, Кашку діточкам варила, А тобі не вдасться
  • ЗАГАДКИ – ГРИЦЬКО БОЙКО
  • Дуже я потрібна всім — І дорослим, і малим. Всіх я розуму учу, А сама завжди мовчу. (Книга) Дерев'яний Та довгенький, Маю носик я Гостренький. На білому Слід лишаю, — І всіх діток Потішаю. (Олівець) То холодним, то гарячим Вдома кожен мене бачив. І співаю Я від жару, І пускаю З носа пару. (Чайник) Я блискуча, гостренька, Маю вічко маленьке. За собою несу Довгу-довгу
  • ЖУРАВЛИКИ ЛИНУТЬ… – ПЛАТОН ВОРОНЬКО
  • Журавлики линуть: «Курли та курли. Ми з краю свого В чужину попливли. І там, за морями, В далекім краю, Згадаєм не раз Про вітчизну свою, Де вивели діток, Де гнізда звили». Журавлики линуть: «Курли та курли». Під ними родюча Безмежна земля. Стерня золотіє, Парує рілля. Усе тут знайоме І рідне усе. А вітер холодний Удалеч несе. Їм люди гукають: «Здорові були!» Журавлики
  • СОРОКА-БІЛОБОКА – НАТАЛЯ ЗАБІЛА
  • У сороки- Білобоки П'ять малят-сороченят. Усі чисто Хочуть їсти. Треба всім їм дати лад. От сорока-Білобока Поскакала на поріг І до хати Працювати Поскликала діток всіх. Цей, здоровий, Носить дрова, Той, швидкий, пшоно товче. Третій в чашку Цідить бражку, А малий млинці пече. Тільки п'ятий Хоче спати, Помагати не біжить, — У садочку В холодочку Ліг на травці та й лежить. У сороки- Білобоки Все

І В ЯСОЧКИ Є ГРЯДКА! – НАТАЛЯ ЗАБІЛА