Суб'єктивно Островський, дійсно, засуджував зростаючі «пороки й недоліки» міщанськокупецьких і чиновницьких шарів заради «торжества добра, правди, закону». Із усього цього й випливали особливості критичної спрямованості перших комедій Островського, що відрізняли їх від сатиричних творів Гоголя, від його комедій «Ревізор». Островський почав з викриття «пороків і недоліків» тих шарів суспільства, чиї самобутній^самобутнінаціональносамобутні форми життя він хотів би високо цінувати. Тому він не володів тим пафосом цивільного викриття, який був характерний для Гоголя. Він теж глузував зі своїх героїв. Він добре вмів розглянути й показати комічну сторону зображуваного життя. Але комізм у його п'єсах не заглиблюється до сатири до обуреного, уїдливого заперечення соціальнополітичної сторони зображуваних характерів. Його комізм заглиблювався до гумору до такого сміху, що, містячи силу й принциповість ідейного заперечення, виходив, однак, з усвідомлення негативних моральних властивостей зображуваного життя й з'єднувався тому не з обуренням, а з жалем про людське достоїнство. Засуджуючи своїх героїв і захоплюючись разом з тим самобутнім складом їхніх характерів і їхнього побуту, Островський прагнув художньо відтворити й запам'ятати подробиці їхнього сімейнопобутового життя. При цьому він не підкоряв ці подробиці ідейної спрямованості, що викриває, своїх образів у такій мері, у який це робив Гоголь, і тому не порушував зовнішньої правдоподібності зображуваного життя. У набагато більшому ступені, ніж Гоголь, Островський відразу виступив комедіографом, великим майстром побутового комізму. З молодого років, разом із широкими колами московської дворянської й разночинной інтелігенції, Островський був захоплений жвавим інтересом до театру, до гри акторів. Більшими подіями в естетической життя цих кіл були виконання на сцені Малого театру комедій Гоголя. Щепкин, Шумский і інші актори цього театру досягали тоді високомистецького тлумачення гоголівського мистецтва. Молодий Островський захоплювався їхньою грою й був постійним відвідувачем театру. У цій атмосфері складалися і його власні естетические запити. Ніж більше визрівали його ідейні переконання, тим ясніше він усвідомлював, що росіяни характери, вихоплені із сучасного міщанськокупецького побуту, краще розкриють свою самобутність і свій комізм не в епічному оповіданні, а в сценічному втіленні у живому портретному відтворенні, у безпосередньо звучному акторському слові. Островський почував у собі талант драматурга. Добутком, що приніс йому ранню славу й визначила його подальший творчий шлях, і була його перша більша комедія «Свої люди сочтемся», закінчена протягом 1848 р., прочитана в будинку Погодина в. присутності Гоголя 3 грудня 1849 р. і надрукована в журналі «Москвитянин» у березні 1850 р. Уже в цій комедії Островський уловив у житті купецтва такі тенденції, які були дуже характерні для 1840х років, коли в буржуазних шарах суспільства стало розхитуватися колишнє «рівновага» грошовомайнових відносин, почався ажіотаж властиво капіталістичного «первонакопительства» і різко підсилилися й виявилися хижацькі, прийоми корисливості, зокрема помилкового банкрутства й обману кредиторів. Головним героєм комедії драматург і обрав злісного, навмисного банкрута. Але драматурга цікавить не економічне підґрунтя злочину й навіть не його юридична сторона. Тому на сцені немає ні обманутих кредиторів, ні суддів, ні поліцейських. Островський хоче показати моральну сторону банкрутства Большова у відносинах із представниками молодого покоління його «будинку» з дочкою й головним прикажчиком. Тому на сцені зображене лише сімейне життя Большових у ті недовгі дні, коли банкрутство замислюється й здійснюється. Але й у цих межах письменник міг би показати, як тріумфує «добро, щоправда, закон» над «смішним і бридким» пороком. Він написав би тоді тенденційну, дидактичну комедію. Однак інтерес до самобутньої характеристики життя взяв у нього верх над моралістичною тенденцією. І концепція комедії цілком художня. По вірному зауваженню Добролюбова, у ній «немає ні лиходіїв, ні нелюдів, а всі люди дуже звичайні» і «їхні злочини» «просто неминучі результати тих обставин, посередині яких починається й протікає їхнє життя». І справа навіть не в самому злочині, а в тім, що, обманюючи чужих людей, купець був змушений для цього довіритися найближчим людям, їм же вихованим, і гірко обманулся в них, а тим самим і в самому собі


Розміщенно Referat в разделе Аналіз змісту Суббота 24 мая 2014 в 19:58




  • Мольер – великий комедіограф епохи класицизмуЖ. Б. Мольера
  • Жоден з періодів розвитку мистецтва не проходить безвісти. Художні відкриття класицизму живі до наших днів. Одне зі свидетельств живого значення класицизму в літературі творчість МольЕра. Жан Батист Поклен (Мольер його літературний і сценічний псевдоним) прожив дуже недовге життя,
  • Островський спадкоємець російського реалізму ГоголяА. Н. Островського
  • В 1840 році Островський закінчив Першу Московську гімназію з гуманітарним ухилом. В 18401843 р. учився в Московському університеті на юридичному факультеті. Але ще в гімназії Островський захопився літературною творчістю й залишив заняття юридичними дисциплінами. В 1847 році Островський з успіхом
  • Суперечки про запозичення сюжету комедії Гоголя «Ревізор» – Твір по добутку Н. В. Гоголя “Ревізор”
  • Ніхто не говорить про запозичення Гоголя у Вельтмана, а тим часом обстановка під час очікування генералгубернатора надзвичайно нагадує ту, котра описана Гоголем на початку комедії. В. Гиппиус писала: «Внутрішня порожнеча Хлестакова й пасивність його ті саме якості, які забезпечують
  • Збіг сюжетів «Ревізора» і комедії Г. Ф. Квитки-Основьяненки – Твір по добутку Н. В. Гоголя “Ревізор”
  • От уже більш ніж сто років пишуть про збіг сюжетів «Ревізора» і комедії Г. Ф. КвиткиОсновьяненки «Приїжджий зі столиці, або Метушня в повітовому місті». Опублікована в 1840 році в «Пантеоні російського й всіх європейських театрів» із вказівкою: «писана в 1827
  • МОЛЬЄР – Хрестоматія з зарубіжної літератури
  • МОЛЬЄР (1622 — 1673) Мольєр (псевдонім Жана Батиста Поклена) народився в Парижі в 1622 р. у родині заможного ремісника — шпалерника, який працював, окрім усього іншого, і для потреб королівського двору, маючи звання «особистого слуги короля». Батько мріяв про кар'єру
  • Література, театр і А. Н. ОстровськийА. Н. Островського
  • Як відомо, театр може існувати лише остільки, оскільки в його розпорядженні є репертуар. Без літератури театр мертвий. Зрозуміло, драма насамперед рід літератури. І всетаки п'єса належить відразу двом мистецтвам: пробаству слова (літературі) і мистецтву театру, і не відомо ще,
  • Про творчість А. Н. ОстровськогоА. Н. Островського
  • Творчий шлях А. Островського охоплює період 40 80х рр., що збігся зі зламуванням двох епох, що супроводжувалося загостренням протиріч громадського життя, зіткненням різних світоглядних систем, хворобливим відмиранням старих порядків і стрімким поширенням нових умонастроїв. Все це знайшло відбиття в драматургії Островського,

Ідейна спрямованість перших комедій ОстровськогоА. Н. Островського