На різних етапах розвитку в давній українській літературі були актуальними різні теми, які реалізувалися в різних жанрах, як запозичених, так і оригінальних, витворених на українському національному ґрунті. Зі стилістичної сторони, найпершим творам давньої української літератури була притаманною деяка монументальність, обмеженість у вживанні прикрас, зосередженість уваги на змісті, яка згодом була замінена орнаментальністю з її заплутаною системою образів, структурою. Основною тематичною лінією найдавніших творів було утвердження християнської віри. Твори писалися в церковному середовищі і призначалися для церковних потреб. Релігійно-філософська тематика («Проста проповідь» Іларіона) настільки вкоренилася в давньому письменстві, що залишалась провідною аж до початку процесу секуляризації (який розпочався в епоху Ренесансу). Також твори пізнішої епохи відзначалися національно-патріотичною спрямованістю, що було пов’язано з історичним контекстом. Багато існувало і творів на морально-етичну тему (К. Турівський, «Притча про сліпого і кульгавого»).

Безперечним фактом є те, що сама система жанрів сформувалася під впливом перекладної літератури, яка приходила на Русь.

Цю систему можна окреслити як: морально-повчальні твори, проповіді, агіографічні писання, полемічна література, переклади Біблії, підручні книги для шкільного навчання, літописи, героїчні воїнські повісті (входили до складу літописів), частка світської літератури, апокрифічні твори, паломницька проза, послання, елементи притч.