на думку самого А. И. Солженицина, історія створення добутку таки простий. Спочатку думка про таке оповідання виникла в нього в 1952 році. Перебуваючи в той момент у висновку, письменник не міг неї здійснити. Так тривало довгих 7 років. Добуток спочатку мав назву «Щ854 (Один день одного зека)». Автор згадував: «Сіл, і як полилося! зі страшною напругою! Тому що в тобі концентрується відразу багато цих днів. І тільки щоб чогонебудь не пропустити. Я неймовірно швидко написав “Один день Івана Денисовича”». «Як це народилося?»  продовжував розповідати письменник.  Просто такий табірний день, важка робота, я тягав носилки з напарником і подумав, як потрібно було описати увесь табірний світ  одним удень. Звичайно, можна описати от свої десять років табору, там всю історію таборів,  а досить в одному дні все зібрати, як по осколочкам, досить описати тільки один день одного середнього, нічим не примітної людини з ранку й до вечора. І буде всі». По визнанню письменника, головний образ добутку був збірний, він зложився з особистого досвіду автора, спостережень за засудженими, а також почасти прототипом образа став ніколи що не сидів солдат Шухов, що воював із Солженициним у роки війни. Інші герої були взяті все з табірного життя, з їхніми теперішніми біографіями. Першій появі оповідання в пресі передувала теперішня драматична історія. Письменник, що зберігав все написане в спеціальних схованках, восени 1961 року через свого колишнього тюремного друга передав «полегшену» після авторської редакції рукопис оповідання «Щ854» у журнал «Новий мир». «Я віддав,  згадував Олександр Ісайович,  і охопило мене хвилювання, тільки не молодого славолюбного автора, а старого огризчивого лагерника, що имели необережність дати на себе слід».Головний редактор журналу  відомий російський поет А. Т. Твардовский  дуже високо оцінив рукопис. Незабаром А. И. Солженицин одержав телеграму з журналу із запрошенням прибути в редакцію. найближчі тижні й місяці були присвячені тому, як одержати дозвіл на печатку оповідання. Із проханням вирішити це питання А. Т. Твардовский вирішив написати лист самому Н. С. Хрущеву  керівникові країни в той період. Лист довго складався й редагувався, але всетаки потрапило в потрібні руки. Після дворазового обговорення оповідання керівництво країни дозволило надрукувати «Івана Денисовича». 20 жовтня 1962 року Н. С. Хрущев прийняв Твардовского й оголосив своє «найвище добро». Оповідання з'явилося вже в листопадовому номері журналу й відразу стали теперішньою сенсацією. Як писав найближчий соратник А. Т. Твардовского, літературний критик і літературознавець Володимир Лапшин, ще «не було такого миттєвого й сліпучого успіху книги. Два її окремих видання розійшлися в лічені годинники. Перебували ентузіасти, які, не маючи шансу дістати журнал або книгу, переписували для себе й своїх знайомих її текст від руки, просиджуючи вечора в бібліотеці до самого її закриття».


Розміщенно Referat в разделе Аналіз змісту Вторник 23 сентября 2014 в 0:05





Історія створення й поява в пресі добутку А. И. Солженицина «Одного дня Івана Денисовича» – Твір по добутку А. И. Солженицина “Один день Івана Денисовича”