Історизм – майже у всіх творах ДУЛ дійовими особами виступають історичні постаті, які зображуються певним чином шаблонно, узагальнено і ідеалізовано. Література суворо слідує факту, навіть вигадані історії є записами розповідей очевидців. Історизм ДУЛ є середньовічним: всі події пояснюються «божим промислом», але за цим ми бачимо живу українську історію.

Історизм літературної творчості, співвідношення історичної та художньої правди у літературному творі глибоко досліджував І. Франко. Його бачення проблеми подає А. Войтюк у книзі „Літературознавчі концепції Івана Франка”, наголошуючи на таких положеннях Франкової теорії: розуміння історизму літературної творчості як змалювання найтонших порухів людської душі, психології людини на тлі певної історичної епохи; право письменника на фантазію, що дає можливість історичну подію „із сухого хронікарського факту зробити живою драмою”; художній пошук закономірностей та узагальнень; усвідомлення відмінних способів висвітлення історичної теми, якими є реалістичний та узагальнено-романтичний; право письменника на автобіографічний елемент в історичному творі, який слід розуміти як психологічну однотипність, певну спорідненість внутрішнього світу героя і автора.

Давній літературі властиве таке поняття, як „середньовічний історизм”, що полягав у тому, що художнє узагальнення будується у більшості випадків на основі одиничного конкретного історичного факту. Це, наприклад, повісті про битви, про княжі усобиці, про забудову церков, про чуда. Але немає творів на явно видумані сюжети, бо домисел за середньовічною точкою зору прирівнюється до брехні.


Розміщенно Referat в разделе Аналіз змісту Суббота 22 октября 2011 в 11:59




  • Специфіка давньої літератури
  • Специфіка літератури Середньовіччя полягає у тому, що, по-перше, вона є Рукописна. Це зумовило виникнення списків і редакцій. Список з’являвся, коли при переписуванні пам’ятки зміни Були неістотними, які не впливали на первинний творчий задум автора. Якщо ці зміни були такими, що
  • Місце узагальнено-особових конструкцій у класифікаційній системі речень сучасної української мови – Стаття з української літератури
  • У традиційній синтаксичній науці поняття "узагальнення", як правило, стосується лише простих односкладних речень. Відповідно у класифікаційцній системі простих речень виділяють так звані узагальнено-особові структури. Водночас у сучасних синтаксичних дослідженнях висловлюється думка про те, що узагальнено-особові конструкції — це речення, які не
  • Історія критики та історія літератури, їх взаємозв’язок і проблема вивчення у вищій школі – Часть 2
  • 2. 4. Завдання курсу 13>ЗАвдання курсу історії літературної критики, отже, двоспрямоване. По-перше, вона відтворює цілісну картину становлення, формування і розвитку критики як органічної частини літературного процесу; виявляє внутрішню логіку розвитку літературної критики, роль критики в художній культурі суспільства. По-друге, історія літературної
  • Висновки для історії критики – Часть 2
  • 5. Чим, за І. Франком, відрізняється критик від звичайного читача? Що Іїи до цього можете додати? 6. Прокоментуйте тезу І. Франка: «На ділі всі ми міримо старі і нові твори одною, нашою власною естетичною мірою... » в контексті статті. Ваше ставлення
  • Багатомовність давньої укр. Літератури
  • Мова авторів – старослов’янська і давньоруська. Також варто згадати, що в епоху Ренесансу роль літературної мови виконувала латина. У цей період література творилась також укр книжною мовою, рос, білорус, польською та ін. Спільність літературної мови, тобто латини породила багатоконтекстуальність, що
  • Поняття про романтизм як напрямку світової літератури – Твір по добутку “10 клас”
  • Романтизм один із провідних напрямків у літературі, науці й мистецтві. Виник наприкінці XVIII сторіччя в Німеччині, Англії й Франції, а з початку XIX ст. поступово поширився в більшості країн Європи й у США. В XVIII сторіччі романтичним називали все
  • Актуальність і історизм шекспірівських хронікУ. Шекспіра
  • Але разом з тим аналіз шекспірівських хронік показує, що реалістичні завоювання уживались у них з рисами, що свідчать про неминучий, історично обумовленій обмеженості й відомій непослідовності творчого методу Шекспіра. Так, у багатьох хроніках Шекспір доводить, що самодержавна влада в руках

Історизм давньої літератури