Раз зимою по містечку ходить баран та збирає стебла сіна, що порозтрушувалось з возів. На жидівському ґанку лежить цап та гріється на сонці. Цап углядів барана і давай глузувати та сміятись з нього. - Гей ти, опудало-мужичище! Вдягся в кожушище та насилу повертаєшся, як той медвідь. Ось подивись, який я прудкий та жвавий в куценькому сурдуті. - Мені добре і в кожусі, дарма що я опудало,- каже баран. - А дивись, баране, який я гарний в сурдуті та як мені легко танцювати,-каже цап та скік з місця; піднявся на задні лапи, передні задер вгору та мах на один бік головою! круть на другий бік рогами! верть хвостиком! загнув шию дугою, ще й борідкою потряс. Баран витріщив очі на цапа та й каже: - Почекай лишень, ось прийде вечір та вдарить мороз, тоді побачимо, хто з нас кращий. Сонце зайшло. На небі стали червоні стовпи. Мороз такий потис, що тілько держись; як дмухнув вітер, лід затріщав, неначе хто з рушниці вистрілив; аж дерево в лісі залущало. Дмухнув мороз на барана, баранові байдуже: тепло йому в кожусі. Як вджиґне мороз цапа, мій цап аж підскочив, неначе його хто окропом обпарив. - Гей лапище-мужичище!- кричить цап до барана.- Скидай швидше кожух, нехай я трохи погріюсь. - Чи то ж можна, щоб такий пан вдягся в простий кожух!- каже баран. Тоді цап давай уже просити барана: - Ой братчику, баранчику, голубчику! Не видержу, бо вже дуже дошкуляє; так тебе неначе ножами ріже та голками шпигає в шкіру. Дай, я хоч притулюсь до твого кожуха та хоч боки нагрію. - Та йди вже, чванько, грійся!-каже баран.-Я знаю, що не з добра сурдутовий пан у жупані ходить, бо свити не має. Та се, бач, не першина, що сурдут коло кожуха боки гріє. 




Розміщенно Referat в разделе Аналіз змісту Понедельник 13 октября 2014 в 6:04




  • ЗИМІВЛЯ ЗВІРІВ – КАЗКИ ПРО ТВАРИН
  • В одного ледачого й злого хазяїна був Віл. Роботящий Віл був. Багато роботи всякої робив, — а Вола за все це в холодній повітці держали й харчі погані давали йому. Прийшла зима лютая: стужа, холод, голод. — Покину я хазяїна, піду світ
  • ЯК ЗАПОРОЖЦІ ПЕРЕХИТРИЛИ ЦАРИЦЮ КАТЕРИНУ – ЛЕГЕНДИ, ПЕРЕКАЗИ, БУВАЛЬЩИНИ
  • З Нових Кайдаків* поїхала цариця Катерина в Половицю**, а там жили самі запорожці. — Дай, — каже, — посміюся з них. Вибрала десять чоловік найвусатіших, посадила за стіл і каже: — Дайте їм сметани! Поставили дві здоровенні миски. Запорожці морг один на другого, а
  • Прислів’я про зиму
  • Прислів'я про зиму для школярів. Цікаві прислів'я про заметіль, морз, сніжок і інші природні явища зими Прислів'я про зиму Узимку сніг глибокий - улітку хліб високий Зима літо лякає, так однаково тане Як мороз ні скрипливий, так не боляче пекучий Січень - року початок, зимі
  • Дід Мороз. Розфарбування
  • Розфарбування з Дідом Морозом Новорічні розфарбування. Дід Мороз Дідусь Мороз – це основний Новорічний персонаж.  Дід Мороз у нас асоціюється з подарунками, з дитячими ранками, з новорічною ялинкою й веселими новорічними святами Ми пропонуємо вам гарні розфарбування, де головним персонажем є Дідусь Мороз,
  • ПОНИЗИВ – СТЕПАН РУДАНСЬКИЙ
  • П'є-гуляє у неділю На коршомці Гарасим; З Гарасимом п'є-гуляє І сусід його Трохим. А обидва стрільці жваві. От перечка і пішла... Далі Трохим розходився, Підійнявся з-за стола: «То ти кажеш, що ти луччий? Що ти гаспидний стрілець? Збий же мені з чуба шапку: Тоді будеш молодець!» «Кажеш, може, що не зіб'ю?» — «А
  • ГЛІБОВ ЛЕОНІД – ОХРІМОВА СВИТА
  • Була в Охріма сіра свита, Так хороше пошита: Іззаду вусики з червоного сукна; На комірі мережечка така, що на! — Хоч голові носити. Дурний Охрім не вмів її глядіти, Таскав, коли й не слід таскать. Раз став він свиту надягать,—
  • НІЧНИЙ ГІСТЬ – ДМИТРО ПАВЛИЧКО
  • Хтось постукав уночі. Швидко я знайшла ключі, Відчинила, і до хати Зайченя зайшло вухате. Стало в кутику сумне, Каже: «Заночуй мене! Бо надворі завірюха І мороз хапа за вуха!» Батьків я взяла кожух, Вкрила зайця з ніг до вух І гадала, що гульвісу Вранці одведу до лісу. Встала рано, та дарма — Зайченяти

ІВАН НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ – ЦАП ТА БАРАН