Коли в очниці бурих черепів

Загляне вічність, ідучи в безмежність,

Який почати похоронний спів

Отим, хто впав за горду Незалежність?

Такий терпкий навколо супокій!

Лише верхами лементують сосни.

По стовбурах, у повняві тяжкій,

Тече скорботи смолозбір незносний.

Послухаймо! Із бору в Биківні

Лунає спалах куль і брязкіт криці...

Гучать, як присуд, помстою в мені,

Непогамовні черепів очниці.

Биківня, 1992


Розміщенно Referat в разделе Аналіз змісту Воскресенье 11 мая 2014 в 15:57




  • До бору, дружбонько, до бору – УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ – ВЕСІЛЬНІ ПІСНІ – Стислий виклад твору
  • До бору, дружбонько, до бору Та рубай же сосну здорову. Та рубай же її на заміт. Славне наше гіллечко на весь світ.   Гільце-деревце з ялини. Із червоної калини.  Із хрещатого барвінку,  Із запашного васильку.   Коментар Під час весільного дійства існував обряд прикрашання гільця (гілки дерева). Обирали вічнозелене дерево (сосну,
  • Проведу я русалочки до бору – Стислий виклад твору
  • Проведу я русалочки до бору, Сама вернуся додому! Проводили русалочки, проводили. Щоб до нас вже русалочки не ходили, Да нашого житечка не ламали, Да наших дівочок не лоскотали, Бо наше житечко в колосочку, А наші дівочки у віночку. Коментар Із «нечистою силою» треба вміти поводитися, тоді вона не зашкодить.
  • Плесо спить – ЙОГАНСЕН МАЙК (МИХАЙЛО) ГЕРВАСІЙОВИЧ
  • Плесо спить. В очерет Тікають перелякані брижжі. Келех ночі налив у плав, Келех ніччю по вінця — мла. І от Над щетиною бору Появляється Мертвий Крижень. Крила йому свистять залізні, Оливом повні потужні жили. Він летить — і пізні Птахи ховають голови під крила. Трава тремтить у чорній воді. Поволі він
  • «Потуга слова полонила світ» Славутич Яр – Стаття з української літератури
  • (Григорій Михайлович Жученко) Народився 1918 року Н. Волошина, доктор педагогічних наук, професор, член-кореспондент АПН України Яра Славутича Бог наділив не лише козацькою красою й відвагою, а й багатогранним талантом. Він — доктор філософії, професор Альбертського університету в Канаді, визначний мовознавець та літературознавець, автор
  • Стихи про цифру 2 (Двойка)
  • Ирина Гурина У реки в седом бору Двойка плакалась бобру: - В воду я зайти не смею, Я ведь плавать не умею! Шепчут ей два пескаря: - Ты грустишь, подружка, зря! Прилетели две стрекозки: - Вытирай-ка двойка слезки! Две лисички прибежали, Двойку дружно утешали: - Ты на лебедя похожа, Значит, плавать можешь
  • НЕЗМІННІСТЬ – ТОДОСЬ ОСЬМАЧКА
  • Прозорого серця висока погода сьогодні пустила над світом плисти тонесенькі хмари, відбивши їх в водах баварських озер, мов з латаття листи. Налиті живицею сосни рожеві малої гіллячки не рушать ніде, бо тиша у лоно щасливому дневі від Альпів далеких незримо іде. І кожного дерева стовбур порою дзвенить, мов струна,
  • ПРАВДОНОСЦІ – ЯР СЛАВУТИЧ
  • О світе, пізнавай! Немов номади, Йдемо в чужий, сполоханий простір. З важкими таврами невчиненої зради, Всіма зацьковані — як звір — Слабі від горя, сильні від нестями, Волочим тугу без кінця ми, Всьому навперекір. О світе мій, Одумайся і зрозумій! Шляхи встеляючи кістками, В кільці облуд і полювань Життя складаючи, достойну

ІЗ БОРУ В БИКІВНІ – ЯР СЛАВУТИЧ