2.ЯРИЛО

Яринко, Що у ярім вінку,

А хто на білому конику?

- А це мій батенько -

Ярило.

Він золотим ключиком

Небо відчиняє,

Вирій повертає.

3. РОСЬ

І русин - довговусий,

І коса - русалка

Поливали Рось,

Аж поки не ви-рос-ла.

4. КАЛИНА

По дорозі із варяг у греки

спинилося моє ім'я біля Калини.

- Як називаєшся?

- Калина.

- А чия будеш?

- Дніпрова.

- Давай обоє князювати.

5. ЛИБЕДЬ

Звили собі київце,

А Либедь пуху нанесла

крізь Золоті Ворота.

6. ХРЕЩАТИК

- А ти, Дніпре, хрещений?

- Хрещений, князю.

-А чим?

-Хрещатим барвінком.

-Так мало хрещений! -

Взяв Дніпро на руки,

Поніс до водиці.

7. ЗВЕНИГОРОД

Сюди - Трубіж,

Туди - Глухі в,

Посередині Дзвіняч.

Сюди - Невірземля,

Туди - Невільорда,

Посередині - Звенигород.


Розміщенно Referat в разделе Українська література Суббота 15 марта 2014 в 7:20




  • ІЗ ЦИКЛУ «ВЕРЛІБРОВИИ ВИРОК» – ІГОР КАЛИНЕЦЬ
  • 9 Приходжу пригадати Що гаї калинові Корова язиком злизала Цвіте калинова бутафорія по театральних закамарках Приходжу пригадати Що від одкровення Калинової сопілки Кров стигне А нам не до суму За гонорарну суму Приходжу пригадати Що у капсулах ягід Заморожена енергія Моєї гіркоти Що буде Як визволю и Приходжу пригадати Що останнього вінка Останній із сосюр Зодяг у домовину Збіглися чорносотенні Києви Що воно таке
  • Панно – ІГОР КАЛИНЕЦЬ
  • панно З очима Більшими За айстри Вже й наче Осінь Осінній настрій Вже я Лагідний Мов щойно З ікони Кучері з позолітки елегійно Дзвонять Щоденно Ходжу З козубом На прощу У лісовика Що з ратицями Грибів Випрошую Та думаю Як квітку З городця Вашого Вкрасти Панно з очима Більшими За айстри
  • Вітер – ІГОР КАЛИНЕЦЬ
  • знову був вітер Тарабанив віконницями Шибками видзеленькував Як зубами Вишарпував клоччя З-поміж зрубів Висмоктував як упир дух із хати А з нас - затишок Знову був вітер Віднаходив усі щілини Для піску Що скрипить на зубах І в суглобах Знову був вітер Зносив літери з книжок Хвилі з транзистора (гей гей вітре з України) Видушував сльози Мутні Як і сонце
  • Хата взимку – ІГОР КАЛИНЕЦЬ
  • Хата взимку Чорна холодна ізба Ковтає поліно за поліном Аби зігріти у нутрі Двох пришляків З кайданного шляху Знадвору Стелажі дров Зі середини Стоси книжок Над нами сибірська ікона Під вишивкою По очі зодягнена У жовту бляху Навпроти Цілий кіш мамаїв (ленініградське видання) Відважних Із розхристаними грудьми А над комином Теліпається Сивий бунчук диму
  • Унда – ІГОР КАЛИНЕЦЬ
  • Унда Очистивши золото Зі спокійною душею Гладить коріння Сопок Інколи затаєну Золоту блискітку Викине із жовтої жмені У пісок а то й віддасть У жертву Змізерніле срібло риби Щупла Легко проходить Між лещатами дамб Навздогін волі Заінеїні коні і корови Шукаючи заниклу Свою щоденну Бурятську Йордань В ополонках А згодом Розкута Пригадує давню сваволю Сп'янілим Злим язиком Злизує плекані луги
  • Із циклу “ВЕСЕЛКА” – ОСТАННЯ ПІСЕНЬКА – ІГОР КАЛИНЕЦЬ
  • ОСТАННЯ ПІСЕНЬКА - Веселко, Веселко, Чи маєш свою Вкраїну? - А моя Вкраїна - То небо синє після чорного. - Веселко, Веселко, Чи маєш свого Києва? - А мій Київ - То хмара злоточола І перлистий дощик. - Веселко, Веселко, Чи маєш свого Дніпра? -А мій Дніпро на сивім коні Під Золоті мости В'їжджає. - Веселко, Веселко, Чи
  • ПАЛКА НІЧ – ІГОР КАЛИНЕЦЬ
  • Танець жаги витинала троїста всоте, В духмяні ложа манила лукава гречка. Медом кохання гусли очі, як соти, І пазух шукали парубки негречно. Екстазу люльку розкурював бог кохання, Обпікав цнотливим хтивістю білі крильця. У ту ніч ласки спраглі жінки прохали, Паленіли дівчатам від сорому лиця. У гармонію згоди зливався

Із циклу “КАЛИНОВА СОПІЛКА” – ЯРИЛО – РОСЬ – КАЛИНА – ЛИБЕДЬ – ХРЕЩАТИК – ЗВЕНИГОРОД – ІГОР КАЛИНЕЦЬ