Приблизно в середині XII століття в Європі поступово набирає силу новий культурний рух - Відродження, або Ренесанс. У первоистоков цього руху стояв Данте Алигьери. Деякі історики літератури вважають його одночасно й представником середньовіччя, і першим з титанів епохи Відродження. У непідготовленого читача може виникнути питання: чому це величне, але не розважальний добуток названий "комедією"?

Відповідь проста. У часи Данте комедією називали не тільки смішне, але й взагалі будь-яке драматичне видовище. "Божественна комедія" є надзвичайно гармонічним утвором. Поетика його дотепер з технічної точки зору вважається неперевершеною. "Божественна комедія" складається із трьох частин - "Пекло", "Чистилище" і "Рай". Головною діючою особою "комедії" є сам Данте і його провідник Вергілій - давньоримський поет, якого зараховують до одним з перших язичників, що прийняли християнську ідею

Мрією великого італійця було повести всіх знедолених на щастя. Зробити це Данте вирішив на власному прикладі. Він проводить своїх героїв і читача через всі кола Ада, через Чистилище до Раю. Автор цим продемонстрував шлях для всього людства до порятунку душі. Для розуміння змісту "Божественної комедії" важливо те, що Данте высвечивает у ній глибинний зміст буття, його тришаровий склад: особисту життєву драму, мир природи, історію человече ства.

У такий спосіб автор звертався не тільки до сучасників, але й до окремих нащадків. Подорож по позамежному мирі починається з Ада. Спочатку Данте описує похмурий ліс, що асоціюється в нього з тодішньою Італією. Головним лихом своїх сучасників Данте вважав егоїзм, гордість, схильність до насильства, надмірну прихильність до земних утіх

Три звірі - пантера, лев і вовчиця, які з'являються перед ним, послідовно символізують людські пороки. Однієї з вершин світової літератури вважається опис дев'яти кіл Ада. Над пекельними воротами - похмурий напис: "Ніщо не вічне, я ж - на століття. Залиш надію, всяк сюди сходить". Ці рядки нагадують про те, що людське життя, позбавлене всіх надій, перетворюється в теперішнє пекло. Данте неодноразово підкреслює, що чим глибше гріх проникає в людську душу, тим страшнее покарання, що очікує неї. Тому в першому колі Ада перебувають нехрещені дитини й доброчесні нехристияни, у другому - порушники подружньої вірності, у третьому - ненажери, у четвертому - скнари й розтратники, у п'ятому - гневливцы, у шостому - єретики, у сьомому - ґвалтівники, у восьмому - ошуканці, звідники, спокусники, підлесники, святотатці, чаклуни, хабарники, лицеміри, лукаві радники, поплічники розпусти, делатели фальшивих металів, людей, грошей і слів, у дев'ятому - всі зрадники на чолі з Іудою, Брутом і Кассием. Данте вважає, що людина, що у своїх учинках не керується вірою, надією й любов'ю, кидає себе в пекло ще при земному житті

Після Ада дорога Данте лежить через Чистилище. Там він піднімається на гору й знаходить те, що втратило людство, тобто совість і волю волі. Третя частина "Божественної комедії" відкриває читачеві новий мир, виконаний краси й добра

На берегах Святосияющей ріки полум'яніють вогненні квіти - душі праведників. Вище перебуває престол Бога. Він немов охоплює весь Всесвіт. Далі душу веде "любов, що рухає сонце й світила".

Данте приходить до розуміння того, що миром рухає любов. Саме вона визначає гармонію світобудови. Сам Данте вважав "Божественну комедію" утвором, освітленим вищим світлом. Головною метою людства, по думці автора, є звільнення з ланцюгів пороків, що зрештою приведе до повного злиття людськ і божественного почав у людській особистості


Розміщенно Referat в разделе Аналіз змісту Понедельник 17 ноября 2014 в 9:01





“Любов, що рухає сонце й світила” (По поемі Данте Алигьери “Божественна комедія”)