Нащо слова? Ми діло несемо.

Ніщо мистецтво і мана теорій,

Бо ж нам дано знайти життя само

В красі неповторимій і суворій.

Що вибереш: чи образ бездоганний,

А чи праобраз для усіх один?

Міцніша — віра і дзвінкіший — чин

За словоблудіє і за тимпани!

Ось сходить, виростає, розцвіта

Благословеніє не форми, суті.

Одвага. Непохитність. Чистота.

Милуйтеся! Беріть! І будьте, будьте!..

………………………………………

Колись нащадкам стане час наш — «час

Понурих воєн, варварських звичаїв»...

(Цей час ласкавий, що так щедро нас

Чеснотами одвічними вінчає!..)

На згарищах, що їх покриє порох,

Не залишиться статуй кам'яних:

Лише — легенд безсмертних кілька...

Й їх

Втілятимуть у безконечних творах.


Розміщенно Referat в разделе Готові Домашні Завдання Воскресенье 13 декабря 2015 в 3:21




  • Олег Олександрович Ольжич (Кандиба) – життєвий шлях, літературно-наукова і громадсько-політична діяльність – Стаття з української літератури
  • Поцілуєш, різко і суворо – ОЛЕГ ОЛЬЖИЧ
  • Є. П. Поцілуєш, різко і суворо, А в очах — морозяна блакить, А в очах — розриви і простори… Ет, не нам, товаришу, любить! Ще зіниці тугою розкриті І сухі тривого. уста (Скоростріли мовкнуть, перегріті, І кіннота лаву розгорта…) В ухах досі ще п'янюче-лунко Дзвін копит і скреготи землі… . .
  • Захочеш і будеш! В людині, затям – ОЛЕГ ОЛЬЖИЧ – Стислий виклад твору
  • ОЛЕГ ОЛЬЖИЧ Захочеш і будеш! В людині, затям, Лежить не відгадана сила — Людина, на яку чекає смерть, «смертельник», уже готується до переходу у вічність. Автор створює образ «смертельника» як людини з крилами: Зрослась небезпека з відважним життям, Як
  • Господь багатий нас благословив – ОЛЕГ ОЛЬЖИЧ – Стислий виклад твору
  • ОЛЕГ ОЛЬЖИЧ Господь багатий нас благословив І вірити, і прагнуть — не вотще. Безсмертне — і величне, і ясне-бо. Ось лине хмара з літеплим дощем, І розверзається врочисте небо. Вірш написаний у високому стилі, автор широко вживає книжну
  • ВІЗІЯ – ОЛЕГ ОЛЬЖИЧ
  • Вітри од краю до краю, Од рана до рана дмуть. Дерева, дахи зривають, Пісок і тріски несуть. На подвір'ях клунки, попони. — І не в безвісті шлях цей? — Широкогрудих коней Зі стайні ведуть бігцем. На г'анку ще раз мати, А ти вже доп'яв стремен. Хлопчак, що його не взято, Ховається
  • РОБІТНЯ – ОЛЕГ ОЛЬЖИЧ
  • День — прямокутник матового шкла, Велика грудка кинутого снігу. На ясність дум. На маєстат чола. На стіл просторий і розкриту книгу. Просте каміння — як прості слова, Відбите світло — шелести і шуми,— Вони звучать, мов мушля, що хова Ще музику глибинної задуми. Чим заступити ці легкі рядки, Прозору
  • Легко і ясно – ОЛЕГ ОЛЬЖИЧ
  • Легко і ясно лежати з пробитими грудьми В травах поплутаних, в росах на вогкій землі. Так всевидюче-спокійний мій сон непробудний. Брови розкинулись вільно на рівнім чолі. Довго-бо йшли ми крізь доли, і гори, і кручі; Світ не радів нам, упертим, бундючним і злим,— Лінії завжди ламались

Нащо слова? Ми діло несемо. – ОЛЕГ ОЛЬЖИЧ