Дивлюсь я на небо та й думку гадаю:

Чому я не сокіл, чому не літаю,

Чому мені, Боже, ти крилець не дав?

Я б землю покинув і в небо злітав.

Далеко за хмари, подальше од світу,

Шукать собі долі, на горе привіту

І ласки у зірок, у сонця просить,

У світлі їх яснім все горе втопить.

Бо долі ще змалку здаюсь я нелюбий,

Я наймит у неї, хлопцюга приблудний;

Чужий я у долі, чужий у людей:

Хіба ж хто кохає нерідних дітей?

Кохаюся з лихом, привіту не знаю

І гірко і марно свій вік коротаю,

І в горі спізнав я, що тільки одна —

Далекеє небо — моя сторона.

І на світі гірко, як стане ще гірше, —

Я очі на небо, мені веселіше!

Я в думках забуду, що я сирота,

І думка далеко, високо літа.

Коли б мені крилля, орлячі ті крилля,

Я б землю покинув і на новосілля

Орлом бистрокрилим у небо польнув

І в хмарах навіки от світу втонув!


Розміщенно Referat в разделе Стислі перекази творів Среда 23 декабря 2015 в 6:40




  • Небо – МИХАЙЛО ПЕТРЕНКО – ЛІТЕРАТУРА УКРАЇНСЬКОГО РОМАНТИЗМУ – ПОЕТИ-РОМАНТИКИ – Стислий виклад твору
  • В минуту жизни трудную, Теснится ль в сердце грусть. М. Ю. Лєрмонтов   Дивлюся на небо та й думку гадаю. Чому я не сокіл, чому не літаю. Чому мені, Боже, ти крилець не дав? Я б землю покинув і в небо злітав! Далеко, за хмари, подальше од світу, Шукать
  • Думка – ТАРАС ШЕВЧЕНКО – Стислий виклад твору
  • Тече вода в синє море. Та не витікає; Щука козак свою долю, А долі немає. Пішов козак світ за очі; Грає синє море. Грає серце козацькеє, А думка говорить: «Куди ти йдеш, не спитавшись? На кого покинув Батька, неньку старенькую, Молоду дівчину? На чужині не ті люде, — Тяжко з ними жити! Ні
  • МИКОЛА ВІНГРАНОВСЬКИЙ – ПЕРША КОЛИСКОВА
  • Спи, моя дитино золота, Спи, моя тривого кароока. В теплих снах ідyть в поля жита, І зоря над ними йде висока. Спи, моя гіллячко голуба, Тихо в моїм серці і щасливо. За вікном хлюпочеться плавба Твоїх літ і долі гомінливої.
  • В ТУ НІЧ ВІЙНА ПРИСНИЛАСЯ МЕНІ – ШАНДОР ПЕТЕФІ – Хрестоматія з зарубіжної літератури
  • ШАНДОР ПЕТЕФІ В ТУ НІЧ ВІЙНА ПРИСНИЛАСЯ МЕНІ В ту ніч війна приснилася мені. Угорців кликали до бою: Кривавий меч по рідній стороні Ходив за звичкою старою. І кожний, хто хоч краплю крові мав, Вставав, взрівши меч кривавий. Вінець
  • КАЗКА ПРО РУКАВИЧКУ – ПЛАТОН ВОРОНЬКО
  • Вчора Галочка-сестричка Казку прочитала, Як у лісі рукавичка Звірам домом стала. Я покинув рукавичку За городом, там, де ліс. Та ні зайчик, ні лисичка, Й вовк у неї не заліз. Мабуть, дуже замала В мене рукавичка. Взяв у мами зі стола, З ліжка у сестрички Рукавичок, мабуть, з п'ять, В ліс відніс — Хай
  • ПОВІЙ, ВІТРЕ, НА ВКРАЇНУ – СТЕПАН РУДАНСЬКИЙ
  • Повій, вітре, на Вкраїну, Де покинув я дівчину, Де покинув чорні очі... Повій, вітре, з полуночі. Між ярами там долина, Там біленькая хатина; В тій хатині голубонька, Голубонька — дівчинонька... Повій, вітре, до схід сонця, До схід сонця, край віконця; Край віконця постіль біла, Постіль біла, дівча мила. Повій, вітре, нишком-тишком Над рум'яним,
  • Ой три шляхи широкії – ТАРАС ГРИГОРОВИЧ ШЕВЧЕНКО
  • Ой три шляхи широкії Докупи зійшлися. На чужину з України Брати розійшлися. Покинули стару матір. Той жінку покинув, А той — сестру, а найменший — Молоду дівчину. Посадила стара мати Три ясени в полі, А невістка посадила Високу тополю. Три явори посадила Сестра при долині... А дівчина заручена — Червону калину. Не прийнялись три ясени, Тополя всихала; Повсихали

НЕБО – Михайло Петренко