Оповідання про літо для дітей

Оповідання про гриби, оповідання про ті, хто живе в літньому лісі, про лісовий літній струмочок, про теплий літній дощ. Оповідання для молодших школярів і старших дошкільників

Гриби. Автор: И. С. Соколів-Микитов

Після заливного теплого дощу сильно пахне в лісі грибами

По узліссях серед рідких беріз ховаються в траві міцні боровики, рожевіють мокрі сироїжки. Точно малі хлопці, юрбляться червоноголові красноголовці. Важливо коштують ошатні мухомори

По темному ялиннику ростуть тверді грузді, а під стовбурами білих беріз тягнуться високі підберезники

На лісових галявинах здалися перші рыжики, яскраво жовтіють на моху золоті лисички

Світляки. Автор: И. С. Соколів-Микитов

Увечері в лісової стежки ми побачили перших світляків

Ми розглянули у високій траві й піймали маленький черв'ячок. Кінець його м'якого черевця світився зеленуватим холодним вогником, дуже схожим на малюсінький ліхтарик. Черв'ячок плазував по долоні, висвітлюючи на шкірі всі зморщечки й горбки

Ми зібрали в коробочку кілька світляків, принесли додому й посадили на листи бузку. Всю ніч на бузку під нашим вікном горіли й переливалися зелені вогники

У теплі літні ночі уздовж стежки з'являлося дуже багато світляків. Вечорами ми виходили слухати солов'я, і нам здавалося, що вся стежка, як у свято, прикрашена зеленими ліхтариками-вогниками

Квіти під водою. Автор: Н. И. Сладков

Загатили луговий струмочок. За одну ніч вода в струмку піднялася й затопила лощинку. Ранком побачили, як у прозорій воді, немов під склом, росли й погойдувалися квіти!

Білі ромашки, сині дзвіночки, червоні гвоздички. Вони ледве колихалися на плині, як на вітрі. А над ними, як метелика, пурхали рибки

Щодня бачили ми й цей струмок, і лощину, і ці квіти. І от мабуть ж ти: коштуємо й витріщаємо ока, як у перший раз! Ще б, адже квіти ніколи не цвітуть під водою. А де ви бачили, щоб над квітами пурхали не метелика, а шустрі рибки?!

Перший крок. Автор: И. Д. Полуянов

Поринає ліс у вечірню прохолодь і тінь. Берези, піднявши гнучкі вершини, ніжаться в західних променях сонця й рожевіють світлою корою. Коштують, розпустили зелені коси. Ялинки, повісивши хвойні лабети, як вуха, начебто сплять...

И писк пташенят не порушить тишу: ці-те, звичайно, сплять. Покричи-Ка день-деньской: "Дай! Дай!" - умаешься.

И мурахи не шарудять лапками по хвої - забралися в муравьище на нічліг

Раптом звідкись узялася над лісом птах. Незвичайного вигляду - інакше я б так не насторожився! Хто це? Поле птаха плавний, повільний. На хижака вона ніяк не схожа, а в лабетах несе видобуток

Птах летів уздовж просіки. Незабаром довідався я в ній лісового кулика - вальдшнепа. По довгому дзьобі й іржавчасто-бурою фарбуванню, що здавалася у світлі заходу рудої, майже червоної. Вальдшнеп тяг низько, із зусиллям змахував крильми й у лапках дбайливо тримав власного пташеняти. Живого й непошкодженого! Дзьоб кулика опущений, великі вологі очі спрямовані долілиць, немов вибирає він собі дорогу. Пташеня було пуховий, здається, весь складався із дзьоба й більших очей. Поки вальдшнеп віддалявся, я встиг розглянути, що птенчик повів клювиком по сторонах...

Вальдшнепа з виводком, мабуть, потривожили: поруч залізниця, дачники. Тому зважилася мама-вальдшнеп переселитися з потомством у більше відокремлене й безпечне місце

Перший політ, перший свій крок у мир - океан світла, простору полів і лісів - маленькі вальдшнепи робили на маминих крилах...

Розміщенно Воскресенье 23 февраля 2014 в 8:26

Оповідання про літо для дітей