Побратались пан з Іваном,

По світі мандрують,

Разом їдять, розмовляють,

Разом і ночують...

На кожному через плечі

Висить по торбині,

Лиш пан таки у чемерці,

Іван у свитині...

Ідуть вони дорогою,

Стали ночувати.

Аж задумав пан поганий

Хлопа ошукати...

Та й говорить до Івана:

«Знаєш що, Іване?

То нам варто б попоїсти!..»

«То що ж? Їжмо, пане!..»:

«Але знаєш що, Іване?

Починаймо з твої!

А як твоя спорожніє,

То тоді до мої!»

«Добре, пане!» — Іван каже,

Зняв свою торбину,

На травиці зеленії

Постелив свитину.

Попоїли таки добре:

Комара здушили...

Рано встали, до снідання

Торбину кінчили.

Прийшов вечір. Знов у полі

Стали ночувати.

Вже панову отеє б торбу

Треба починати.

Але пан про те ні слова,

На землі лягає,

Кладе торбу під голови,

Хлопа замовляє:

«Що би ти робив, Іване, —

Став його питати, —

Якби тобі довелося

Таке поле мати?..»

«А що ж, пане, я орав би,

Хлібом засівав би

Та ходив би до Адесу,

Сіль і гроші мав би...»

«А що я — не так робив би, —

Пан почав казати: —

Я казав би на сім полі

Місто збудувати...

Там би в мене стояв палац,

Там підряд крамниці,

Там перекупки з булками,

А тут дві різниці...

Отоді приходь, Іване,

В мене балювати!..

«Ет, спасибі, — Іван каже, —

Лучче будем спати!..»

Незабаром на все горло

Став Іван хропіти,

Незабаром коло него

Став і пан сопіти...

Тільки що пан заснув добре,

Іван підійнявся

Та до панської торбини

Як сам присотався...

То і курку, і печеню,

І кавалок кишки –

Все, що було у торбині,

Стеребив до кришки.

Пробудився пан раненько.

Пропаща людина!

І сам, бідний, хоче їсти,

І пуста торбина.

Розбуджає він Івана

Та й його питає.

А Іван стиснув плечима

Та й одповідає:

«А що ж, пане, та ж ви вчора

Місто будували:

Тут стояли дві різниці,

Там булки стояли!..

А по місті, звісне діло,

Собаки ходили!..

То вони-то вашу торбу,

Певне, стеребили!»

Посвистав пан по торбині,

Нічого діяти!..

«Вставай, — каже, — вже, Іване!

Пора мандрувати».

Пішли вони, ідуть степом,

Тяженько зморились...

Аж насилу перед вечір

До села прибились.

Відчиняють коловорот,

Аж блукає гуска.

Іван гуску — та в торбину:

Є вже і закуска...

Повернули в пусту хату,

Гуску спорядили:

Общипали, обшмалили,

У піч посадили...

Але пан гадає знову

Хлопа ошукати.

«Знаєш, — каже, — що, Іване?

Ми лягаймо спати!

Та кому із нас присниться

Кращая закуска,

То вже ціла тому взавтра

Достанеться гуска!..»

«Та як спати, то і спати,

Не батька питати!»

Постелив Іван свитину

Та й лягає спати...

Але рівно в опівночі

Іван пробудився,

Із’їв собі цілу гуску

Та й знов положився.

Встає рано й пан голодний

Та й давай казати,

Як то він во сні до Бога

Ходив балювати,

Та якії там потрави

Йому подавали,

Як його й самі святії

Їсти припрошали...

«Ані слова! — Іван каже: —

Ваша правда, пане!

Я сам бачив, як ви їли

Якісь марципани...

Та й дивлюсь, що не голодні,

Маєте закуску,

Та до печі помаленьку,

Та й стеребив гуску!..»

«Чи ж то правда? — пан питає. —

Всю із’їв, Іване?»

«Та аби я так здоров був,

Як всю із’їв, пане!..»

Димом здимів пан із хати,

А Іван озвався:

«Хтів пан когось ошукати,

Та й сам ошукався!..»


Розміщенно Referat в разделе Готові Домашні Завдання Понедельник 14 декабря 2015 в 1:15




  • ПАТРІОТА ІВАН – ВОЛОДИМИР САМІЙЛЕНКО
  • Що за славний патріота Наш Іван, якби хто знав! Тільки що роззявить рота, Про народ уже й почав; А казать промову стане, То й не жди, щоб був кінець. Патріоте наш Іване! Ти, їй-богу, молодець! В його дух зовсім народний: Не пізніш як за сім рік Стане він (хоч благородний) Говорити,
  • Пан та Іван в дорозі – СТЕПАН РУДАНСЬКИЙ – Стислий виклад твору
  • Побратались пан з Іваном, По світі мандрують. Разом їдять, розмовляють. Разом і ночують... На кожному через плечі Висить по торбині. Лиш пан таки у чемерці1, Іван у свитині2... Ідуть вони дорогою, Стали ночувати, Аж задумав пан поганий Хлопа3 ошукати4... Та й говорить до Івана: «Знаєш що, Іване? То нам варто б попоїсти!..» «То що ж?
  • ЯК ЗАПОРОЖЦІ ПЕРЕХИТРИЛИ ЦАРИЦЮ КАТЕРИНУ – ЛЕГЕНДИ, ПЕРЕКАЗИ, БУВАЛЬЩИНИ
  • З Нових Кайдаків* поїхала цариця Катерина в Половицю**, а там жили самі запорожці. — Дай, — каже, — посміюся з них. Вибрала десять чоловік найвусатіших, посадила за стіл і каже: — Дайте їм сметани! Поставили дві здоровенні миски. Запорожці морг один на другого, а
  • ІВАН-ПОБИВАН – ЧАРІВНІ КАЗКИ
  • Унадивсь давним-давно один страшний Змій у якусь слободу людей їсти та й поїв чисто всіх, зостався один тільки дід. — Ну, — каже Змій, — завтра поснідаю. А через ту слободу та йшов один бідний хлопець, та й проситься ночувати. — А хіба
  • ПРО ЛИПКУ І ЗАЖЕРЛИВУ БАБУ – СОЦІАЛЬНО-ПОБУТОВІ КАЗКИ
  • Жили собі дід та баба. Вони були дуже вбогі. От баба і каже: — Ти б, старий, пішов у ліс та вирубав липку, щоб було чим протопити. — Добре, — каже дід. Узяв сокиру та й пішов у ліс. Приходить він до лісу,
  • ЖУРАВЕЛЬ ТА ЧАПЛЯ – Ольга Косач (ОЛЕНА ПЧІЛКА)
  • Казка Був собі Журавель, і подумав він оженитися. «Кого ж би то взяти? Візьму чаплю! — думає Журавель, — вона мені по мислі, якраз для мене!» От приходить до Чаплі, та й каже. — Ні, щось я не маю охоти за тебе іти! —
  • ТРИ СИНИ – ПАВЛО ТИЧИНА
  • Приїхало до матері да три сини, Три сини вояки, да не 'днакі. Що 'дин за бідних, Другий за багатих. А третьому силу свою нігде діть, - Просто бандит. - Ой, мамо! - каже перший кароокий, - Який-то світ широкий! Не тільки в нас з нуждою бій, Не тільки ми

ПАН ТА ІВАН В ДОРОЗІ – СТЕПАН РУДАНСЬКИЙ