панно

З очима

Більшими

За айстри

Вже й наче

Осінь

Осінній настрій

Вже я

Лагідний

Мов щойно

З ікони

Кучері з позолітки

елегійно

Дзвонять

Щоденно

Ходжу

З козубом

На прощу

У лісовика

Що з ратицями

Грибів

Випрошую

Та думаю

Як квітку

З городця

Вашого

Вкрасти

Панно

з очима

Більшими

За айстри


Розміщенно Referat в разделе Українська література Суббота 27 сентября 2014 в 7:33




  • Город – ІГОР КАЛИНЕЦЬ
  • Город Із тісних удільних князівств Бляшанок Знаходить землю обітовану На грядках Щоденно Видудливши пів-Унди І ціле сонце Спинається на ноги і на тички Ще тиждень-два І для Мурка Усурійські джунглі І ми відкриваємо Замість квітів квасець Замість салату айстри Це навіть забавно для тої Яка вперше Коронована На володарку городу У соняшниках Фотографуємося Але чужина Вперто Виписує над нами Лінію сопок На овиді І фасолю Неквапну панію з
  • АЙСТРИ – ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ
  • Опівночі айстри в саду розцвіли… Умились росою, вінки одягли, І стали рожевого ранку чекать, І в райдугу барвів життя убирать… І марили айстри в розкішнім півсні Про трави шовкові, про сонячні дні, – І в мріях ввижалась їм казка ясна,
  • Село – ІГОР КАЛИНЕЦЬ
  • Село Біжить за Ундою Та де йому до змагу Хати і сіножаті За плечима Мусить загосподарити Корінь По берегах урочищах Горбах На туземних покладках Слов'янська квочка Що таке Кицекен Або Зудир Вгадай Хто з варнаків А хто з повстанців Королівства Польского З бурятськими очима Із диканським соняхом давно відмерзло старе Коріння Під немилостиво сліпучим сонцем Навіть кладовище З короткою пам'яттю Як виїденим яйцем На могилах Новий Морозо-посухостійкий Цупкий
  • Вітер – ІГОР КАЛИНЕЦЬ
  • знову був вітер Тарабанив віконницями Шибками видзеленькував Як зубами Вишарпував клоччя З-поміж зрубів Висмоктував як упир дух із хати А з нас - затишок Знову був вітер Віднаходив усі щілини Для піску Що скрипить на зубах І в суглобах Знову був вітер Зносив літери з книжок Хвилі з транзистора (гей гей вітре з України) Видушував сльози Мутні Як і сонце
  • Хата взимку – ІГОР КАЛИНЕЦЬ
  • Хата взимку Чорна холодна ізба Ковтає поліно за поліном Аби зігріти у нутрі Двох пришляків З кайданного шляху Знадвору Стелажі дров Зі середини Стоси книжок Над нами сибірська ікона Під вишивкою По очі зодягнена У жовту бляху Навпроти Цілий кіш мамаїв (ленініградське видання) Відважних Із розхристаними грудьми А над комином Теліпається Сивий бунчук диму
  • Унда – ІГОР КАЛИНЕЦЬ
  • Унда Очистивши золото Зі спокійною душею Гладить коріння Сопок Інколи затаєну Золоту блискітку Викине із жовтої жмені У пісок а то й віддасть У жертву Змізерніле срібло риби Щупла Легко проходить Між лещатами дамб Навздогін волі Заінеїні коні і корови Шукаючи заниклу Свою щоденну Бурятську Йордань В ополонках А згодом Розкута Пригадує давню сваволю Сп'янілим Злим язиком Злизує плекані луги
  • Із циклу “ВЕСЕЛКА” – ОСТАННЯ ПІСЕНЬКА – ІГОР КАЛИНЕЦЬ
  • ОСТАННЯ ПІСЕНЬКА - Веселко, Веселко, Чи маєш свою Вкраїну? - А моя Вкраїна - То небо синє після чорного. - Веселко, Веселко, Чи маєш свого Києва? - А мій Київ - То хмара злоточола І перлистий дощик. - Веселко, Веселко, Чи маєш свого Дніпра? -А мій Дніпро на сивім коні Під Золоті мости В'їжджає. - Веселко, Веселко, Чи

Панно – ІГОР КАЛИНЕЦЬ