Вітер.

Не вітер — буря!

Трощить, ламає, з землі вириває…

За чорними хмарами

(з блисками! ударами!),

За чорними хмарами мільйон мільйонів мускулястих рук…

Котить. У землю врізає

(чи то місто, дорога, чи луг),

У землю плуг.

А на землі люди, звірі й сади,

А на землі боги і храми:

О пройди, пройди над нами,

Розсуди!

Й були такі, що тікали.

В печери, озера, ліси.

— Що ти за сило єси? —

Питали.

І ніхто з них не радів, не співав.

(Огняного коня вітер гнав —

Огняного коня —

В ночі —)

І тільки їх мертві, розплющені очі

Відбили всю красу нового дня!

Очі.

1919


Розміщенно Referat в разделе Робота над творами Пятница 20 июня 2014 в 14:07




  • ОСІНЬ НА ЗЕМЛЮ ТИХЕНЬКО СПУСКАЄТЬСЯ… – ПАВЛО ТИЧИНА
  • Із циклу «Осінні пісні» Осінь на землю тихенько спускається, В небі летить, наче птах. Крилами-хмарами небо вкривається. Пухом тумани із крил її падають, Стеляться в вільних степах. Літо зелене і радісне згадують. Стріпує крилами осінь широкими, Роси спадають у млі, Ллються крізь неї дощами-потоками. Літо веселе, співоче минається, Спокій стає на
  • Прийшли до мене в гості – ПАВЛО ТИЧИНА
  • Прийшли до мене в гості. З мого ж таки села. Я хочу їх вітати — Не знаю, що сказать. — Нужда! — вони говорять. (А місто в прапорах...) — Сама нужда та злидні,— Й коли вже їм кінець? Сини нас потішають: Ось... воля і земля. А що за тую волю Та
  • ВІТЕР З УКРАЇНИ – ПАВЛО ТИЧИНА
  • Миколі Хвильовому Нікого так я не люблю, Як вітра вітровіння. Чортів вітер! Проклятий вітер! Він замахнеться раз - рев! свист! кружіння! - І вже в гаю торішній лист - Як чортове насіння... Або: упнеться в грузлую ріллю, Піддасть вагонам волі - Ух, як стремлять вони по рельсах, Аж нагинаються тополі!.. Чортів
  • Зоставайся, ніч настала – ПАВЛО ТИЧИНА
  • — Зоставайся, ніч настала, Все в тумані-молоці. — Спать мене поклала Тала На дівочій руці. Щось питає, обіймає Чисте, біле, молоде… І світає й не світає, Тільки ранок не йде. Ой ти ранку, любий сонку, Треті півні голосні! Взяв дівчину беззаконку На двадцятій весні. Встала Тала в білій льолі: — Ну, приходь же,
  • ПАВЛО ТИЧИНА – ГАЇ ШУМЛЯТЬ
  • Гаї шумлять — Я слухаю. Хмарки біжать — Милуюся. Милуюся-дивуюся, Чого душі моїй Так весело. Гей, дзвін гуде — Іздалеку. Думки пряде — Над нивами. Над нивами-приливами, Купаючи мене, Мов ластівку. Я йду, іду — Зворушений. Когось все жду —
  • Гаї шумлять – ПАВЛО ТИЧИНА
  • Гаї шумлять — Я слухаю. Хмарки біжать — Милуюся. Милуюся-дивуюся, Чого душі моїй Так весело. Гей, дзвін гуде — Iздалеку. Думки пряде — Над нивами. Над нивами-приливами, Купаючи мене, Мов ластівку. Я йду, іду — Зворушений. Когось все жду — Співаючи. Співаючи-кохаючи Під тихий шепіт трав Голублячий. Щось мріє гай — Над річкою. Ген неба край — Як золото. Мов золото — поколото, Горить-тремтить ріка, Як музика. 1914
  • ТЕРОР – ПАВЛО ТИЧИНА
  • Ізнову беремо євангеліє, філософів, поетів. Людина, Що казала: убивати гріх! — на ранок З простреленою головою. Й собаки за тіло На смітнику гризуться. Лежи, не прокидайся, моя мати! Велика ідея потребує жертв. Але хіба то є жертва, Коли звір звіра їсть? — не прокидайся, мати… Жорстокий естетизме! — й

ПЛУГ – ПАВЛО ТИЧИНА