Читаючи великий пам'ятник давньоруської літератури - «Слово об полку Игореве», мимоволі приходиш до думки, що всі теми в ньому підпорядковані одній загальній темі й всім почуттям підпорядковані одному високому почуттю. Ця тема - тема Батьківщини, а почуття - любов до рідної землі. Саме Російська земля, весь росіянин народ, а не який-небудь із князів, є головним героєм добутку. Прагнучи найбільше повно розкрити й розширити тему батьківщини, автор звертається до минулого й сьогодення Росіянці землі, протиставляє її ворожий Половецького степу, доповнює відгуками інших народів: чехів, угрів, венецианцев, готовий, литви, ятвагов, деремелов і якихось загадкових «хинов» на події, що відбуваються на Русі

До Російської землі звернена вся повнота особистих почуттів автора. Наскільки важливої для творця «Слова» є тема Російської землі, можна зрозуміти з того, у якому різноманітті відтінків виражає він почуття любові до батьківщини, як сильна емоційне, ліричне фарбування добутку. Тут відчувається й тривога автора за долю Русі, і туга війська при розставанні з рідною землею, і гіркота від поразки її синів, і горі від руйнування її половцями: Але вже, про князь Ігор, Померк сонця світло, А дерево не на добре листя сронило: По Росі й по Суле міста поділили. А Ігорів хороброго поки вже не воскресити!


Розміщенно Referat в разделе Аналіз змісту Вторник 29 апреля 2014 в 9:05





«Про російська земля! Уже за шеломянем еси»