Добуток М. Шолохова «Тихий Дон», так само як і «Війна й мир» Л. Толстого, належить до жанру романуепопеї. В обох добутках людська особистість показана в переломні моменти російської історії, в обох сміло сполучаються особистісний, сімейнопобутовий і історичний плани оповідання. У Центрі роману «Війна й мир» Вітчизняна війна 1812 року, в «Тихому Доні» події відбуваються під час Першої світової й Громадянської воєн. Психологія людини на війні розкривається в кожному із цих добутків

насамперед, в обох добутках військова дійсність Відбивається не через сприйняття якогонебудь одного героя: і Л. Толстому, і М. Шолохову важливо показати реакцію багатьох людей на війну й на пов'язані з нею зміни. Так, в «Війні й світі» ми чули горді слова Андрія Болконского про те, що він іде на війну через те, що «це життя не по мені», толки московського й петербурзького світла й т.д. Точно також в «Тихому Доні» читач одночасно або з незначною відстрочкою довідаються, як у різних місцях козаки зустрічають звістку про початок війни: полк Григорія перебуває в Карпатах, частина Митьки Коршунова коштує під Вільнюсом, брата ж Григорія, Петра, мобілізація застає в хуторі Татарському. В обох добутках відбите народне відношення до війни: у Л. Толстого загальнонародне, у М. Шолохова у його козачому варіанті. У романі «Війна й мир» війна для народу важка робота, кров, страждання, смерть

От картина походу перед Шенграбенским боєм: «По краях дороги видні були безупинно те полеглі обдерті й необдерті коні, те зламані візки... Солдати, потопаючи по коліна в бруді, на руках підхоплювали знаряддя й хури, билися батоги, сковзали копита, лопалися постромки й надривалися лементами грудей». Читаючи цей опис, почуваєш величезну напругу людських сил, вага праці, що доходить до межі утома

Немає на війні нічого ефектні й показного, люди просто виконують свій борг, не помишляя про те, що вони герої (самий яр кий приклад батарея штабскапітана Тушина). Пройшло майже сто років, а в поводженні людини на війні, ка жется, нічого не змінилося. Та ж кров, та ж напруга людських сил, те ж перекручене війною особа землі: «По ночах за обрієм тяглися до неба рукастие червоні заграви, блискавицями палахкотали містечка, села, городки...

У садах масно жовтів аркуш, від черешка наливався передсмертним багрянцем, і видали схоже було, що дерева у рваних ранах і кровоточать рудою деревною кров'ю». І немає тут ніяких героїв, а є страх, жах до втрати розуму й інстинктивний захист власного життя. Один із численних прикладів тому епізод з козаком Крюковим, що врятував козака Іванкова від смерті й убившим декільком німців, що оточили його: «...він, піднявши дибки коня, вихляясь всім тілом, відбивався шашкою доти, поки її не вибили. Вихопивши в ближнього німця піку, він розгорнув її, як на ученье». М. Шолохов не позбавляє Крюкова сміливості й бойовій спритності, але поступово надає цій сутичці характер божевільної бійки, де люди втрачають свою людську особу й, «озвірівши від страху», «кололи й били чим потрапило».

(«Обеспамятевшие від жаху коня налітали й безглуздо збивалися»). Перед нами не героїчний подвиг, а звичайний військовий епізод, де звичайні люди, ще не спокушені в бої, злякалися один одного, вступили в бій, виконавши свій борг, і тільки випадковість вирішила результат сутички. Тут немає боягузів, але немає й чудобогатирів, а показана психіка рядової людини в нелюдській ситуації вбивства собі подібних

Убивство й у Л. Толстого, і в М. Шолохова є важким моральним потрясінням. Як Петя Ростов в «Війні й світі» не може не думати про убитому їм французі, так само точно Григорій Мелехов знову й знову вертається до убитому їм австрійцеві. Убивство це вага, з якої не можуть упоратися ні свідомість, ні почуття. І Л. Толстого, і М. Шолохова глибоко хвилює питання про людяність на війні. Ясно, що ці два поняття непримиренно ворожі один одному, однак обоє письменника переконливо показують, що саме в ситуації кривавої бойні проявляється щира сутність людини, і якщо була в ньому людяність, то вона лише зміцниться виспитаниях.

Ми пам'ятаємо, як в «Війні й світі» Пьер виносить із палаючого будинку дівчинку, Андрій Болконский рятує безвісну лікарську дружину. Аналогічна ситуація й в «Тихому Доні». Григорій Мелехов, один проти цілого взводу, кидається захищати нещасну Франю, і потім, згадуючи цю страшну сцену, тількино не плаче: що зробила з людьми війна! Сам важко поранений, виносить із бою офіцера

Рятує він і свого смертного ворога Степана Астахова. «Спас, підкоряючись серцю», відзначає М. Шолохов. Отже, війна суворо екзаменує людину на моральну міцність, віру й самовідданість

Але вона ж переконливо показує, що реально в людині добрий початок, що жаль і милосердя допоможуть людині й у вогні врятувати живу душу. Вірою в людину, здатного винести будьякі випробування, перейняті романи «Війна й мир» Л. Толстого й «Тихий Дон» М. Шолохова.


Розміщенно Referat в разделе Сценарії Презентації Пятница 29 августа 2014 в 22:34





Психологія людини на війні (М. Шолохов і Л. Толстой) – Твір по добутку М. А. Шолохова “Тихий Дон”