Сало, яке я приготував для синиць, помітив сусідський кіт і почав до нього підбиратися. Раз одігнав я його, вдруге, а потім не вгледів. Зникли синиччині ласощі у котовому животі.

Коли так, вирішив я перехитрити кота. Вибрав у саду тоненьку і високу молоду щепу і на самій верхівці знову повісив шматок. Хай тепер кіт спробує добратись. Адже він гладкий і тому важкий. Не вдержить його не тільки верхівка, а навіть стовбур.

І справді. Ходив Мурко навкруг щепи, облизувався, пробував лізти на неї. Нічого не виходило. Думав я, що він уже, як кажуть, плюнув на те сало і пішов кудись шукати іншої здобичі.

Раптом я вгледів кота на старій вишні, що стояла досить далеко від щепи з салом, не менше як кроків за десять. Що він там робить? Пробує полювати на пташок? Нічого подібного. Синиччине сало не йде йому з ума. Мурко пильно дивиться у бік ласощів. І раптом, зігнувшись, стрибає прямо на щепу. Його важке тіло пролітає всього за кілька сантиметрів від ласого кусочка, і, перевернувшись разів зо два у повітрі (сальто-мортале!), кіт стає на ноги вже на землі. Невдача!

Та невдачі упертих не спиняють. Ще хвилина — і знову стрибок з вишні на щепу, знову сальто-мортале у повітрі, і в котячих зубах уже поблискує сало, і сам він зникає десь у купі дров, щоб ніхто не помітив його розбою.

А я хоч і помітив, та на цей раз мовчав. Дуже мені сподобалась Муркова кмітливість і особливо мало не циркові його польоти між деревами. Він, безумовно, заробив те сало, хоч і не йому воно призначалося.


Розміщенно Referat в разделе Твори на вільні теми Четверг 31 декабря 2015 в 2:25




  • Щоденно ворони летять – ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ
  • Щоденно ворони летять, Щоденно ворони кричать: "Там спалили, Там убили, Там піймали, Там забрали, Посадили, Осліпили І згноїли... Що ж ви дивитеся? — Плачте". Чорні ворони,— не крячте... Ми оглухли,— ми глухі... "Як же стали ви такі?" Нас дурманом обпоїли, В наші вуха цвяхи вбили, Наші голови скрутили І такими жить пустили... День ми днюєм, ніч ночуєм, Все
  • Літо на дачі – Твір по добутку “Як я провів літо”
  • Частина літа я провела на дачі. Майже щодня до нас приходив обідати якийсь рудий кіт. Ми годували його смачно й досита, але він ніколи не підпускав нас близько. Один раз ранком ми побачили кота біля ґанку. За вухом у нього
  • ПТАШИНА ЧЕРГА – ВАЛЕНТИН БИЧКО
  • Після того, як синиці натрапили на підвішене сало, їх кожної хвилини ставало усе більше. Спочатку дві, три, п'ять. І от уже більше десятка. Але біда — не миряться птиці. Тільки вмоститься одна біля їжі, налітає друга і згонить першу. Та
  • ПРАЦЬОВИТИЙ, ЯК ПТАШКА – ВАЛЕНТИН БИЧКО
  • Я знав, що синиці взимку дуже люблять сало. Мабуть, воно дає їм енергію, щоб зігріти тіло. От я й повісив на вишневій гілочці під своїм вікном шматочок цих «ласощів», щоб спостерігати за птахами. І дивно. Уже в перші хвилини я побачив,
  • “Чорний кіт” ( твір-відкликання) (по оповіданню едгара По) – Твір по добутку е. А. По “Чорний кіт”
  • едгар Аллан По, чудовий американський поет і прозаїк, відчував величезний інтерес до мотивів і спонукальних причин людських учинків, до таємних глибин душі, про які багато з людей навіть не підозрюють. У багатьох оповіданнях він досліджує те, що називається духом протиріччя,
  • ЯК СИНИЧКА БУДИТЬ МЕНЕ – ВАСИЛЬ СУХОМЛИНСЬКИЙ
  • Оповідання Щойно посвітлішає за вікном, прилітає маленька жовтогруда пташка. То — синичка. Шапочка в неї чорно-оксамитова, щічки біляві. На зеленкувато-сірих крильцях кожна пір'їнка ніби пензликом намальована. Синичка стукає гострим дзьобиком у заплакану шибку. Заглядає агатовим оченятком у кімнату. Розвиднюється, я піднімаюся
  • Кіт у Чоботах – характеристика літературного героя (персонажа) – Твір по добутку Ш. Перро “Кіт у чоботах”
  • КІТ У ЧОБОТАХ (фр. Le Chat botte) герой казки Ш. Перро «Кіт у чоботах» (1697). Час написання добутку початок епохи Освіти, і Кота в чоботах, так спритно й енергійно, що провертає справи, у цій казці, цілком можна сприйняти

САЛЬТО-МОРТАЛЕ – ВАЛЕНТИН БИЧКО