Відомий письменник А. П. Платонов темою більшості своїх оповідань вибрав правдивий опис життя простих людей. народившись у сім'ї залізничного слюсаря, уже в чотирнадцять років Андрій Платонов почав трудитися. Тому йому були особливо зрозумілі погляди, почуття й відчуття селян, мастерового люду, злиденних мандрівників. Всіх людей письменник уважав незвичайними, гідними жити на цій землі

Головним героєм оповідання «Юшка» є бідного підручного коваля, Юхим. У народі всі його кличуть просто Юшкою. Цей нестарий ще чоловік через сухоту рано перетворився в старого. Він був дуже худими, слабкий руками, майже сліпий, але трудився щосили. Раннім ранком Юшка вже був у кузні, роздмухував хутром горн, носив воду й пісок. І так цілий день, до самого вечора

За роботу його годували щами, кашею й хлібом, а замість чаю Юшка пив воду. Одягнено він був завжди він у старі Штани й блузу, наскрізь пропалені іскрами. Батьки часто говорили про нього недбайливим учням: «От ти будеш такий же, як Юшка. Виростеш, і будеш ходити влітку босий, а взимку в худих валянках».

Діти часто кривдили Юшку на вулиці, кидали в нього гілки, камені. Старий не ображався, спокійно йшов мимо. Діти не розуміли, чому їм не вдається вивести Юшку із себе

Вони штовхали старого, глузували з нього, і радувалися, що він нічого не може поробити із кривдниками. Юшка ж теж радувався. Він думав, що діти пристають до нього, тому що люблять

Вони не можуть інакше виразити свою любов, тому й терзають нещасного старого. Дорослі не сильно відрізнялися від дітей. Вони обзивали Юшку «блажним», «твариною». Від лагідності Юшки вони приходили ще в більшу жорстокість, часто били його. Один раз після чергового побиття дочка коваля Даша в серцях запитала, навіщо взагалі Юшка живе на світлі

на що той відповів, що народ його любить, він потрібний народу. Даша заперечила, що люди б'ють Юшку до крові, яка ж це любов. А старий відповів, що народ його любить «без поняття», що «серце в людях буває сліпе». І от якось раз увечері до Юшки причепився на вулиці перехожий так штовхнув старого так, що той упав горілиць. Більше Юшка вже не піднявся: кров пішла в нього горлом і він умер

А через якийсь час з'явилася молода дівчина, вона розшукувала старого. Виявилося, що її, сироту, Юшка помістив у Москві в сім'ю, потім навчав у школі. Він збирав свою вбогу платню, відмовляючи собі навіть у чаї, аби тільки підняти на ноги сироту. І от дівчина вивчилася на лікаря й приїхала, щоб вилікувати Юшку від його хвороби

Але не встигла. Пройшло багато часу. Дівчина залишилася в місті, де жив Юшка, працювала лікарем у лікарні, завжди всім допомагала й ніколи не брала грошей за лікування

И всі називали її дочкою доброго Юшки. Так у свій час люди не змогли оцінити красу душі цієї людини, серце їх було сліпим. Вони вважали Юшку марною людиною, якій немає місця на землі

Зрозуміти, що старий прожив життя не зрячи, вони змогли, лише довідавшись про його вихованку. Юшка допомагав чужій людині, сироті. Чи багато хто здатні на такий шляхетний безкорисливий учинок?

А Юшка збирав свої гроші, щоб дівчинка виросла, вивчилася, використовувала свій шанс у житті. Завіса з око людей спало лише після його смерті. І от вони вже говорять про нього, як про «добро» Юшці

Автор призиває нас не черствіти, не озлоблятися серцем. Нехай наше серце «бачить» необхідність кожної людини на землі. Адже всі люди мають право на життя, а Юшка ще й довів, що прожив її не зрячи


Розміщенно Referat в разделе Аналіз змісту Четверг 22 мая 2014 в 8:49





«Серце в людях буває сліпе» (по оповіданню А. П. Платонова «Юшка») (3) – Твір по добутку А. П. Платонова “Юшка”