Степи простяглися широкі,

Степи простяглись навкруги;

Прославшись до моря стягою,

Дніпро підмива береги.

В степах тих високі могили,

Найвища ж, найбільша одна —

Стоїть над Дніпром ясноводим,

Стоїть і самотня й сумна.

Висока й велика могила!

В могилі спить батько Тарас...

Багато зробив він на світі

І мучивсь багато за нас.

Він рідній віддав Україні

І душу, і серце свої.

Своїми піснями-сльозами

Він виспівав горе її.

Своїми піснями-сльозами

До правди й любові святих,

До світу ясного науки

Він кликав старих і малих.

За волю до смерті він бився,

За неї життя положив, —

І тихо навіки заснув він

І спить серед рідних степів.

Степи простяглися до моря,

В степах над широким Дніпром

Сумує самотня могила

З високим і білим хрестом.

І тую могилу Велику,

Й того, хто в могилі поліг, —

Уся Україна їх знає

Й повік вона знатиме їх!


Розміщенно Referat в разделе Робота над творами Пятница 11 декабря 2015 в 4:01





ШЕВЧЕНКОВА МОГИЛА – БОРИС ГРІНЧЕНКО