У російській літературі тема поета й поезії є однієї із самих головних. Вірші такого роду завжди являють собою своєрідний самозвіт, напружену авторську сповідь. Звучить ця тема й у лірику Б. Пастернаку. Своєрідний погляд поета на взаємини ліричної творчості й дійсності

По глибокому переконанню Б. Пастернаку, справжнім творцем є не людина, а природа. І тому вірші не утвір конкретної особистості, а прямий наслідок життя. Художник той, хто допомагає творчості природи, нічого не видумуючи, нічого не привносячись від себе: Бувало, сніг несе вкрутую, Що тільки в голову прийде. Я сутінком його ґрунтую Свій будинок, і полотно, і побут. Всю зиму пише він етюди, И в перехожих на очах Я їх переношу звідти, Тану, копіюю, краду

Про те, що мистецтво зароджується в надрах природи, написані багато віршів Б. Пастернаку. Природа поетична споконвічно, поет же тільки співавтор, співучасник, він лише проясняє цю поетичність. наслідком цього прояснення є те, що Б. Пастернак постійно застосовує літературні терміни до явищ природи: Для цієї книги на епіграф Пустелі сипнули... Відростки зливи грязнут у гронах И частку, частку, до зорі, Базграють із покрівель свій акровірш, Пускаючи в риму міхури

Ототожнення поета й природи, передача авторських прав пейзажу все це, по суті, служить однієїєдиної мети. Вірші, складені самою природою, не можуть бути підробкою. Так автор затверджує дійсність написаного. Дійсність, вірогідність, по Б. Пастернаку, головна особливість щирого мистецтва

Яким же образом досягається ця дійсність? найважливіше тут «не спотворити голосу життя, що звучить у нас». Тому загострена вразливість, підвищена сприйнятливість до всіх відчуттів, до всіх рухів навколишнього світу головна риса справжньої поезії. Так виникає в Б. Пастернаку образ « поезіїгубки», розгорнутий в одному з ранніх віршів: Поезія! Грецькою губкою в присосках Будь ти, і меж зелені клеєнням Тебе б поклав я на мокру дошку Зеленого садового ослона. Рости собі пишні брижжи й фижми, Убирай хмари і яри, А вночі, поезія, я тебе вичавлю В здоров'я жадібного паперу

Мистецтво в такому розумінні припускає оновлений погляд на мир, що як би вперше побачений художником. Б. Пастернак уважав, що творчий процес починається тоді, коли «ми перестали дізнаватися дійсність», коли поет починає говорити про неї, як Адам, начебто б раніше про неї не було сказано ні слова. Тому Б. Пастернак у своїй ліриці постійно підкреслює незвичайність самих повсякденних явищ, воліючи її всякого роду екзотиці й фантастиці. Просте ранкове пробудження таїть у собі новий погляд на мир («Япросипаюсь.

Я обійнятий открившимся»). Поет відчуває первозданну новизну всього, що відбувається навколо («Весь степ, як до грехопаденья...»). Пізня лірика Б. Пастернаку додає до розуміння поетичної творчості важливі моменти

Ідея морального служіння тут переважає треба всім, і якщо раніше поезія визначалася як губка, те тепер, не скасовуючи минулого, панує інший мотив: Ціль творчості самовіддача, А не галас, не успіх. Ганебно, нічого не значачи, Бути притчею на вустах в усіх. Поезія в його розумінні безперестанна праця душі, рух, у якому головне не підсумки, а відкриття. Роблячи відкриття, поет ділиться ними з іншими людьми, робить все можливе, напружує всі щиросердечні сили, щоб бути понятим

И це для поета набагато важливіше, ніж слава й успіх, тому що поет насамперед свідчить кожним своїм добутком про велич життя, про невимірну цінність людського існування. Сила, чистота, безпосередність сприйняття для Б. Пастернаку необхідна умова поезії. Новаторство ж збіглося з пошуками найбільшої природності й вірогідності зображення. У статті про творчість Ф. Шопена Б. Пастернак відзначав, що воно «наскрізь оригінально не з відмінності із суперниками, а з подібності з натурою, з якої він писав». Ці слова повною мірою ставляться до поезії Б. Пастернаку


Розміщенно Referat в разделе Детальні розробки уроків Среда 27 августа 2014 в 18:21




  • Борис Леонідович ПастернакБ. Л. Пастернаку
  • Борис Леонідович Пастернак народився в Москві в сім'ї художника Л. О. Пастернаку, якому принесли популярність ілюстрації до романів Л. Н. Толстого. Атмосферу дитинства Б. Пастернаку визначила життя при Училищі живопису, ліплення й зодчества, де викладав батько: “навесні в залах Училища
  • Своєрідність і майстерність ПастернакуБ. Л. Пастернаку
  • Шлях ПастернакуПоета має свою логіку, вершини повного торжества й важкі, суперечливі моменти. У цій книзі збережена хронологічна канва; аналізуючи мотиви й поетику як про тім писали критики, а в надзвичайній, несподіваній» майже надприродній чуйності спостереження й враження. У літературознавчому розборі
  • Тема поета й поезії у творчості ПастернакуБ. Л. Пастернаку
  • Міркуючи про природу поетичної творчості, В. Пастернак писав: «Сучасні плини уявили, що мистецтво як фонтан, тоді як воно губка. Вони вирішили, що мистецтво повинне бити, тоді як воно повинне всмоктувати й насичуватися. Вони порахували, що воно може бути розкладене
  • У всім мені хочеться дійти до самої суті… – Твір по добутку Б. Л. Пастернаку “У всім мені хочеться дійти…”
  • Ціль творчості самовіддача, А не галас, не успіх. Б. Пастернак Завжди важко говорити про якімсь одному вірші у творчості будьякого поета: він виразив себе у всім, що написав. Але ще сутужніше говорити про поета, що збирався стати музикантом. Перебуваючи
  • Своєрідність поетичного бачення Б. ПастернакуБ. Л. Пастернаку
  • Так відбулося в житті Б. Пастернаку, що музика стала його першим кроком до Пізнання миру, а філософія другим. Але саме в його поезії ці два початки об'єдналися, створюючи чудову гармонію звуку й образа. Не випадково й свій роман «Доктор
  • Тема історії в поезії ПастернакуБ. Л. Пастернаку
  • Рубіж ХІХХХ століть у Росії час кризи, історичного перелому. У такі часи «чутно, як час іде» (А. Ахматова), тому в літературі активізується відчуття історії. Це відчуття властиво й Б. Пастернаку, зовні далекому від усякої злободенності. Після виходу його книги
  • Музика віршів Бориса ПастернакуБ. Л. Пастернаку
  • Я б розбивав вірші як сад... Б. Пастернак Коли Пастернак, сам чудовий музикант, звертається до теми музики, особливо до боготворимому них Шопену, те розжарення його поезії стає поліфонічним: Гримить Шопен, з вікон гримнувши, А знизу, під його результат, Прямлячи подсвешники

Тема поета й поезії у творчості Б. ПастернакуБ. Л. Пастернаку