Ти знаєш, що ти — людина.
Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина, Очі твої — одні.
Більше тебе не буде.
Завтра на цій землі
Інші ходитимуть люди.
Інші кохатимуть люди —
Добрі, ласкаві й злі.
Сьогодні усе для тебе —
Озера, гаї, степи.
І жити спішити треба.
Кохати спішити треба —
Гляди ж не проспи!
Бо ти на землі — людина,
І хочеш того чи ні —
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.
Коментар
Учені-стверджують, що жодна людина на землі не повторює іншу, навіть якщо це близнята. Неповторне і життя, яке дуже швидко минає. Тому не можна відкладати на потім ні добрих справ, ні дружби, ні кохання, ні мрій, ні спілкування з природою. Про це вірш В. Симоненка «Ти знаєш, що ти — людина...».
У вірші немає барвистих порівнянь та метафор, тут переважає розмовна інтонація, фрази уривчасті. Але при цьому — велика сила та глибина думки, афористичність висловлювання, яка проникає в саме серце читача чи слухача.
- ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО – ТИ ЗНАЄШ, ЩО ТИ — ЛЮДИНА
- В. Симоненко про історичну місію людини на землі (“Ти знаєш, що ти – людина?”) – Твір з української літератури
- Правозахисник світогляд поета (за поезією Василя Симоненка «Ти знаєш, що ти — людина») – Твір з української літератури. Творча робота
- Правозахисний свiтогляд поета (за твором Василя Симоненка “Ти знаєш, що ти – людина”) – Твір з української літератури
- Щоденно ворони летять – ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ
- КРАСА МОЛОДОЇ – ПІСНЯ НАД ПІСНЯМИ – БІБЛІЯ – Хрестоматія з зарубіжної літератури
- ЧОГО ЯВЛЯЄШСЯ МЕНІ – ІВАН ФРАНКО
- Ти знаєш, що ти — людина.
Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.
Більше тебе не буде.
Завтра на цій землі
Інші ходитимуть люди,
Інші кохатимуть люди —
Добрі,
- В історії української літератури шістдесяті роки стали роками творчості письменників, які віддали свій голос на захист простої людини. Вони намагалися пробити чиновницько-бюрократичну стіну суспільства, де людина була лише "гвинтиком" їхнього апарату, а не творцем своєї долі, своєї історії.
Василь Симоненко вірив
- Вірш «Ти знаєш, що ти — людина» входить до останньої прижиттєвої збірки поета «Земне тяжіння» (1964). До неї увійшли такі досягнення поетового таланту, як «Задивляюсь у твої зіниці», «Лебеді материнства», «Розвели нас дороги похмурі», «Земле рідна! Мозок мій світліє...», «Ну
- Вiрш "Ти знаєш, що ти - людина" входить до останньої прижиттєвої збiрки поета "Земне тяжiння" (1964). До неї увiйшли такi досягнення поетового таланту, як "Задивляюсь у твої зiницi", "Лебедi материнства", "Розвели нас дороги похмурi", "Земле рiдна! Мозок мiй свiтлiє...", "Ну
- Щоденно ворони летять,
Щоденно ворони кричать:
"Там спалили,
Там убили,
Там піймали,
Там забрали,
Посадили,
Осліпили
І згноїли...
Що ж ви дивитеся? — Плачте".
Чорні ворони,— не крячте...
Ми оглухли,— ми глухі...
"Як же стали ви такі?"
Нас дурманом обпоїли,
В наші вуха цвяхи вбили,
Наші голови скрутили
І такими жить пустили...
День ми днюєм, ніч ночуєм,
Все
- БІБЛІЯ
ПІСНЯ НАД ПІСНЯМИ
КРАСА МОЛОДОЇ
«Яка ти прекрасна, моя ти подруженько, яка ти хороша! Твої оченятка — немов ті голубки, глядять з-за серпанку твого! Твої коси — немов стадо кіз, що хвилями сходять з гори Гілеадської!
Твої зубки
- * * *
Чого являєшся мені
У сні?
Чого звертаєш ти до мене
Чудові очі ті ясні,
Сумні,
Немов криниці дно студене?
Чому уста твої німі?
Який докір, яке страждання,
Яке несповнене бажання
На них, мов зарево червоне,
Займається і знову тоне
У тьмі?
Чого являєшся мені
Усні?
В житті ти мною згордувала,
Моє ти серце