Точне визначення «розгонистого, метафоричного» стилю Золя (Лафарг) дотепер не знайдене. Пропоновані формулювання: «реалістичний символізм», «романтичний натуралізм» і т.п. змушують підозрювати видатного письменника в еклектику. «Батько натуралізму» краще інших літераторів минулого усвідомлював неможливість для художника відгородитися від впливу й запитів суспільства. В «Творчості» Золя обвинуватив буржуазний лад у розтлінні й убивстві талантів

Але хіба не вгадав він також у страшній долі художника Клода трагедію соціальної самітності? Творчу «волю» письменникгуманіст розумів в остаточному підсумку як відважну й небезпечну рішучість автора працювати всупереч буржуазній догмі в дусі передових ідей часу, користуючись при цьому різноманітною палітрою мистецтва. Починаючи з «Терези Ракен» Золя завзято прагнув дискредитувати кальки побутописців і штампи «ідеалістичної» прози, що тяжіє до «надприродного» і «метафізиці» («Експериментальний роман»). В обстановці розвитку елітарних декадентських плинів кінця століття він намагався відстоювати літературу як «земну діяльність», звернену до мас. Не як еклектик, а як художник відважний і самобутній він часто доповнював матеріали «досвіду й спостереження» засобами, що підкреслюють їхній результат, не менш патетичними й грандіозноефектними, чим у великого романтика Гюго, символікою епізодів, описів, настроїв, більше складної й вражаючої, чим у Малларме або Рембо, без них кризових настроїв

Вивчення «дивного миру» ЗолюХудожника в контексті світогляду й естетики письменника завдання ще дуже мало порушена нашою наукою. Майбутні дослідники цієї проблеми не повинні проходити повз чудові спостереження С. М. ейзенштейна. «Фантастично обдарований кінематографіст», зачинатель російської науки про фільм, талановитий художник і літератор ейзенштейн називає Золя своїм «улюбленим романістом».

Він захоплюється «дивно образним... поетичним і музичним ладом» творів Золя, новаторським зображенням «середовища», що у його романах «симфонически видозмінюється в тон соціальній драмі». називає « РугонМаккаров» «гігантським полотнищем пафосу», «до якого піднята матеріальне середовище й предмети Другої імперії, щоб крізь них так само невблаганно гуркотав образ початку загибелі й розкладання буржуазії...» ейзенштейн зізнається, що він використовував прийоми «титанічних узагальнень», «екстатичного дифірамба» у Золя при створенні своїх історикореволюційних фільмів

У курсі лекцій по кинорежиссуре (19331934) С. М. ейзенштейн залучав п'єсу й роман Золя «Тереза Ракен». Його аналіз заслуговує на увагу. «У цій драмі, говорив лектор, незважаючи на весь її «натуралізм», звучить щось від древньої трагедійності. Від неминучості долі».

Її персонажі «учасники, по суті, міщанської драми з «щоденника подій»... бульварного листка. Але поліцейський анекдот піднятий тут на котурни великої трагедії

Тому що крізь драматургічну гру фатального обруча відплати, що невблаганно тримає у своїх чіпких лабетах цих людей, проступає інша дивовижна лапа лапа економічної залежності Терези від мадам Ракен... Лоран з його мораллю... сутенера, що мріє про ледачий комфорт спадкоємця крамарки й рантье, готовий на злочин... От елементи фатального зв'язку, що зіштовхують цих людей у зачароване коло відносин, яким в умовах буржуазного укладу й моралі немає виходу...

Розуміння «Терези Ракен» як сходи на шляху до « РугонМаккарам» відповідає висновкам даної книги. Золю починав з антитезису. «Тереза Ракен» і «Мадлена ФеРа» «антиромани» стосовно тривіальної белетристики середини минулого століття. Але їхній автор був не з породи руйнівників, а із плем'я будівельників. «натуралістичне» творчість Золя з усіма його достоїнствами й зривами мистецтво позитивного потенціалу, діючий пошук правди

Шлях художника на рубежі 70х років коректувала історія уроки всенародного нещастя в час війни, трагедія Комуни


Розміщенно Referat в разделе Стислі перекази творів Пятница 10 апреля 2015 в 2:44




  • Проба «наукового» роману у творчості Золяе. Золя
  • У ті ж місяці 1867 р., коли Золя доводилося з номера в номер постачати провінційний листок «Мессаже де Прованс» главами романуфейлетону «Марсельські таємниці», він з величезним захопленням самозабутньо трудився над своїм новим добутком «Тереза Ракен». Відношення до романів, які
  • Майстерність Золячи-Фейлетоністае. Золя
  • народився в сім'ї талановитого інженерабудівельника Франческо Золячи. Рано втратив батька (1847). Дитячі і юнацькі роки провів в екси. З 1852 р. учився в коледжі. Після смерті батька через матеріальні проблеми сім'я в 1858 р. переїхала в Париж, де Золя продовжив
  • естетические передумови у творчості Золяе. Золя
  • «Тереза Ракен» писалася безпосередньо після виходу у світло збірників «Що мені ненависно» і «Мій Салон». Працюючи над нею, Золя готовив до печатки «Едуарда Мане». Роман створювався в атмосфері літературної боротьби ЗолячиТеоретика за новий напрямок у літературі й живописі. Це був
  • ЕМІЛЬ ЗОЛЯ – Критика з зарубіжної літератури
  • ЕМІЛЬ ЗОЛЯ (1840—1902) Еміля Золя називали «революціонером в літературі» (Гі де Мопассан), «етапом у свідомості людства» (Анатоль Франс). Його мову характеризували як могутню, а творчість як безкомпромісну, чесну. Але чи не найточніше визначив сутність цього великого письменника Генріх Манн: на
  • «Марсельські таємниці», як зразок «сенсаційної» літературие. Золя
  • насамперед Золя «з волі случаючи» уперше застосував тут прийом використання справжніх життєвих фактів для створення художньої прози, до якого незмінно прибігав згодом. Потім, що не менш важливо, автор «Марсельських таємниць» виявив настільки необхідне для майбутнього титана соціальної романістики уменье мислити
  • Літературна творчість емиля Золяе. Золя
  • Творчість емиля Золя ознаменувало новий етап у розвитку французької літератури. Він був новатором у літературі, сміливим письменником, що зруйнував сформовані форми, з'єднав «нещадність реалізму з мужністю політичної дії» (Л. Арагон) і був жагучим захисником демократії й гуманізму. Біографія Золя
  • Реалізм у творчості емиля Золяе. Золя
  • Творчості емиля Золя властивий характерний для реалізму другої половини XIX століття інтерес до вивчення глибинних психічних процесів, складних асоціативних, зв'язків, що виникають у людській свідомості. В «Кар'єрі Ругонов» знайдені рішення важливих психологічних і художніх проблем на рівні незрівнянно більше високому,

Точне визначення стилю Золяе. Золя