І Село Спасівка знаходилося на правому березі ріки Самари, недалеко від Дніпра. Воно нічим не відрізнялося від інших, не пишалося хоромами, бо були то страшні часи татарських набігів...
Зразки творів
Направляти увагу студентів на ознайомлення їх із кращими зразками творів світового мистецтва українською мовою.
Присвята дружині й сину Переднє слово «Я й мої товариші впали жертвою жахливого злочину. Це був злочин, якого люди і природа допустилися на нас і який і нас...
"Балада про соняшник", "Етюд про хліб" "Чорнобильська мадонна". 1. "Художнику - немає скутих норм..." Феномен Івана Драча. Якщо говорять, що талант сягає зір, то це мовиться про автора...
Над штормом, над шабельним зблиском, Над леготом теплим в житах Гойдається вічна колиска Маятником Життя; Життю — ні кінця ні начала. І вічно по колу землі: Комусь —...
БІБЛІЯ НОВИЙ ЗАВІТ ЄВАНГЕЛІЄ ВІД ЛУКИ (Уривок) ПРОПОВІДЬ НА ГОРІ ХТО БЛАЖЕННИЙ А Він, звівши очі на учнів Своїх, говорив: «Блаженні убогі,— Царство Боже бо ваше. Блаженні голодні...
Одной картини я желал быть вечно зритель. Пушкин Я не хотів би ні царських палат. Ні вертоградів пишно-прохолодних. Аби у мене був з душею добрий лад, Щоб не...
Кінець XIX – початок XX століття в Галичині та на Буковині характеризується піднесенням культурного і політичного життя. Незважаючи на складну суспільну ситуацію, Галичина ніби переживала друге своє відродження...
Повій, вітре, на Вкраїну, Де покинув я дівчину, Де покинув чорні очі... Повій, вітре, з полуночі. Між ярами там долина, Там біленькая хатина; В тій хатині голубонька, Голубонька...
ПРИ МІСЯЦІ ЗГАДУЮ БРАТА Тривожно гримлять барабани — вже люди не ходять; Це осінь, і чується втомлена пісня гусей... А ніч розсипає дзвінкої роси білі води; А в...
ГЕНРІХ ГЕЙНЕ НЕ ЗНАЮ, ЩО СТАЛО ЗО МНОЮ Не знаю, що стало зо мною, Сумує серце моє; Мені ні сну, ні спокою Казка стара не дає. Повітря свіже...
У мальовничому куточку нашої України, на Чернечій горі, спить вічним сном наш незабутній Тарас Шевченко. Внизу несе свої води могутній Дніпро, а з гори видно і "лани широкополі",...
Було нам тоді не до сміху. Ніч підняла завісу – Біла симфонія снігу Пливла над щоглами лісу. А ліс, як дрейфуюча шхуна, скрипів, у льоди закутий… І хлопець,...
Чільний представник знаменитої Київської поетичної школи – сформованого наприкінці шістдесятих гурту андеграундових митців із цілком особливим світоглядом – Микола Воробйов не звик до слави. Досі найбільшим формальним пошануванням...
Світає... Так тихо, так любо, так ніжно у полі. Мов свічі погаслі в клубках фіміаму, В туман нагорнувшись, далекі тополі В душі вигравають мінорную гаму. Світає поволі... Так...