Добуток, що з'явився, за словами самого Толстого, результатом «божевільного авторського зусилля», побачило світло на сторінках журналу «Російський вісник» в 18681869 роках. Успіх «Війни й миру», по спогадах сучасників, був незвичайний. Російський критик Н. Н. Страхів писав: «У таких великих добутках, як «Війна й мир», усього ясніше відкривається щира сутність і важливість мистецтва. Тому «Війна й мир» є також чудовий пробний камінь усякого критичного й естетического розуміння, а разом і жорстокий камінь спотикання для всякої дурості й усякої нахабності

Здається, легко зрозуміти, що не «Війну й мир» будуть цінувати по ваших словах і думкам, а вас будуть судити по тому, що ви скажете про «Війну й світ». Незабаром книгу Толстого перевели на європейські мови. Класик французької літератури Г. Флобер, познайомившись із нею, писав Тургенєву: «Спасибі, що змусили мене прочитати роман Толстого. Це першокласно.

Який живописець і який психолог!.. Мені здається, часом у ньому є щось шекспірівське». Оборотний увага, що російські й західноєвропейські майстри й знавці літератури в один голос говорять про незвичайність жанру «Війни й миру». Вони почувають, що твір Толстого не укладається у звичні форми й границі класичного європейського роману. Це розумів і сам Толстой

У післямові до «Війни й миру» він писав: «Що таке «Війна й мир»? Це не роман, ще менш поема, ще менш історична хроніка. «Війна й мир» є те, що хотів і міг виразити автор у тій формі, у якій воно виразилося». Що ж відрізняє «Війну й мир» від класичного роману?

Французький історик Альбер Сорель, що виступив в 1888 році з лекцією про «Війну й світ», зрівняв твір Толстого з романом Стендаля «Пармская обитель». Він зіставив поводження стендалевского героя Фабрицио в битві під Ватерлоо із самопочуттям толстовського Миколи Ростова в битві під Аустерлице: «Яке велике моральне розходження між двома персонажами й двома концепціями війни! У Фабрицио лише захоплення зовнішнім блиском війни, простої цікавість до слави. Після того як ми разом з ним пройшли через ряд мистецьки показаних епізодів, ми мимоволі доходимо висновку: як, це Ватерлоо, тільки й усього? Це наполеон, тільки й усього?

Коли ж ми випливаємо за Ростовим під Аустерлицем, ми разом з ним випробовуємо щемливе почуття величезного національного розчарування, ми розділяємо його хвилювання...» Інтерес ТовстогоПисьменника зосереджений не тільки на зображенні окремих людських характерів, але й на зв'язках їх між собою в рухливі й взаємозалежні мири. Сам Толстой, відчуваючи відому подібність «Війни й миру» з героїчним епосом минулого, у той же час наполягав на принциповій відмінності: «Древні залишили нам зразки героїчних поем, у яких герої становлять весь інтерес історії, ми усе ще не можемо звикнути до того, що для нашого людського часу історія такого роду не має змісту». Товстої рішуче руйнує традиційний розподіл життя на «приватну» і «історичну».

У нього Микола Ростов, граючи в карти з Долоховим, «молиться Богові, як він молився на поле бою на Амштеттенском мосту», а в бої під Острівний скакає «напереріз розстроєним рядам французьких драгунів» «з почуттям, з яким він нісся напереріз вовкові». Так у повсякденному побуті Ростов переживає почуття, аналогічні тим, які долали його в першому історичному бої, а в бої під Острівний його військовий дух харчує й підтримує мисливське чуття, породжене в забавах життя мирної. Смертельно поранений князь Андрій у героїчну мінуту «згадав наташу такою, какою він бачив її в перший раз на балі 1810 року, з тонкою шиєю й тонкими руками, з готовим на захват, переляканим, щасливою особою, і любов і ніжність до неї, ще живее й сильніше, ніж колиабо, прокинулися в його душі».

Вся повнота вражень мирного життя не тільки не залишає героїв Толстого в історичних обставинах, але із ще більшою силою оживає, воскрешається в їхньому душі. Опора на ці мирні цінності життя духовно зміцнює Андрія Болконского й Миколи Ростова, є джерелом їхньої мужності й сили. Не всі сучасники Толстого усвідомили глибину чиненого їм в «Війні й світі» відкриття. Позначалася звичка чіткого розподілу життя на «приватну» і «історичну», звичка бачити в одній з них «низький», «прозаїчний», а в іншій «високий» і «поетичний» жанр. П. А. В'яземський, що сам, подібно Пьеру Безухову, був цивільною людиною й брав участь у Бородінському бої, у статті «Спогаду про 1812 рік» писав про «Війну й світ»: «Почнемо з того, що в згаданій книзі важко вирішити й навіть догадуватися, де кінчається історія й де починається роман, і назад.

Це переплетення або, скоріше, переплутування історії й роману, без сумніву, шкодить першої й остаточно, перед судом здорової й безсторонньої критики, не піднімає щирого достоїнства останнього, тобто роману». П. В. Анненков уважав, що сплетення приватних доль і історії в «Війні й світі» не дозволяє «колесу романічної машини» рухатися належним чином. По суті, він рішуче й круто міняє звичний кут зору на історію

Якщо його сучасники затверджували примат історичного над часткою й дивилися на приватне життя зверху долілиць, те автор «Війни й миру» дивиться на історію знизу нагору, думаючи, що мирне повсякденне життя людей, поперше, ширше й богаче життя історичної, а подруге, вона є тією першоосновою, тією ґрунтом, з якої історичне життя виростає і якої вона харчується. А. А. Фет проникливо помітив, що Толстой розглядає історичну подію «із сорочки, тобто із сорочки, що до тіла ближче». І от при Бородіні, у цей вирішальний для Росії година, на батареї Раєвського, куди попадає Пьер, відчувається «загальне всім, як би сімейне пожвавлення». Коли ж почуття «недоброзичливого здивування» до Пьеру в солдатів пройшли, «солдати ці зараз же подумки прийняли Пьера у свою сім'ю, привласнили собі й дали йому прізвисько

«наш пан» прозвали його й про нього ласкаво сміялися між собою». Товстої безмежно розширює саме розуміння історичного, включаючи в нього всю повноту «приватної» життя людей. Він домагається, за словами французького критика Мельхіору Вогюе, «єдиного сполучення великого епічного віяння з нескінченними малими аналізу». Історія оживає в Толстого всюди, у будьякому звичайному, «частці», «рядовому» людині свого часу, вона проявляється в характері зв'язку між людьми. Ситуація національного розбрату й роз'єднання позначиться, наприклад, в 1805 році й поразкою російських військ в Аустерлицком бої, і невдалим одруженням Пьера на хижій світській красуні елен, і на почутті розгубленості, втрати сенсу життя, що переживають у цей період головні герої роману

И навпаки, 1812 рік в історії Росії дасть живе відчуття загальнонаціональної єдності, ядром якого виявиться народне життя. «Мир», що виникає в ході Вітчизняної війни, зведе знову наташу й князя Андрія. Через гадану випадковість цієї зустрічі пробиває собі дорогу необхідність

Російське життя в 1812 році дала Анд Рею й наташе той новий рівень людяності, на якому ця зустріч і виявилася можливою. Не будь у наташе патріотичного почуття, не поширся її любовне відношення до людей із сім'ї на увесь російський світ, не зробила б вона рішучого вчинку, не переконала б батьків зняти з підведення домашній скарб і віддати їх під поранених


Розміщенно Referat в разделе Аналіз змісту Пятница 18 июля 2014 в 12:47




  • Портретна галерея Л. Н. ТолстогоЛ. Н. Толстого
  • Портретна галерея Л. Н. Толстого досить велика. Але перший і тому, напевно, і найвідоміший портрет письменника належить кисті відомого художника Івана Миколайовича Крамского. Цей портрет був виконаний з натури в Ясній Галявині в 1873 році за замовленням засновника Московської художньої галереї
  • Портрет Л. Н. Толстого роботи И. КрамскогоЛ. Н. Толстого
  • У Третьяковській галереї перебуває портрет генія росіянці й світовій літературі Лева Миколайовича Толстого роботи художника Крамского. З полотна дивиться в упор прозорливо й испитующе мудрець у мужицькій сорочці. Погляд його таїть незвичайну силу, що сприймаєш майже фізично. Здається, він проникає
  • Характеристика добутку “Війна й мир” Толстого Л. Н. – Твір по добутку Л. Н. Толстого “Війна й мир”
  • Толстой дав найширшу панораму російського життя початку XIX в. Жанр романепопея: життя зображується в національноісторичних масштабах. Через приватне життя зображується історія країни. Головна тема історична доля російського народу у Вітчизняній війні 1812 р. У романі виведено більше 550
  • Борис Леонідович ПастернакБ. Л. Пастернаку
  • Борис Леонідович Пастернак народився в Москві в сім'ї художника Л. О. Пастернаку, якому принесли популярність ілюстрації до романів Л. Н. Толстого. Атмосферу дитинства Б. Пастернаку визначила життя при Училищі живопису, ліплення й зодчества, де викладав батько: “навесні в залах Училища
  • Військові оповідання графа Л. Н. ТолстогоЛ. Н. Толстого
  • Є в таланті м. Толстого ще інша сила, що повідомляє його добуткам зовсім особливе достоїнство своею надзвичайно чудовою свіжістю, чистота морального почуття. Ніколи суспільна моральність не досягала такого високого рівня, як у наш шляхетний час, шляхетне й прекрасне, незважаючи на
  • «Війна й мир» у картинах – Твір по добутку Л. Н. Толстого “Війна й мир”
  • Роман Л. Н. Толстого багаторазово ілюструвався. Своє бачення героїв і сцен «Війни й миру» нам залишили такі художники, як Михайло Башилов, Петро Боклевский, Леонід Пастернак, Валентин Сєров, Костянтин Рудаков, Дементий Шмаринов і багато хто інші. Першим ілюстратором роману був далекий родич
  • «Війна й мир» у картинах – Твір по добутку Л. Н. Толстого “Війна й мир”
  • Роман Л. Н. Толстого багаторазово ілюструвався. Своє бачення героїв і сцен «Війни й миру» нам залишили такі художники, як Михайло Башилов, Петро Боклевский, Леонід Пастернак, Валентин Сєров, Костянтин Рудаков, Дементий Шмаринов і багато хто інші. Першим ілюстратором роману був далекий родич

“Війна й мир” як роман-епопея – Твір по добутку Л. Н. Толстого “Війна й мир”