А. А. Фет заслужено й широко відомий як тонкий лірик, чуйний художник, що створив яскраві, незабутні картини природи, відбивши сложнейшие переживання людської душі. Фета-Лірика не цікавили суспільні й політичні проблеми сучасності, за що його як представника «чистого мистецтва» засуджували й висміювали революційно-демократичні літературні діячі. Головними для поета стали «вічні» теми: природа, любов, краса. Його вірші музичні, його образи хвилюють звуками, заходами, вони майже відчутні, зримі, як прекрасні яскраві миті життя

Природа у Фета одухотворена й гармонічна душі людини, вона взаємозалежна з настроєм і світовідчуванням ліричного героя вірша. Як писав сам А. А. Фет у передмові до третього випуску віршів «Вечірні вогні», вона хотів би знайти в поезії «притулок від всіх життєвих скорбей», і таким притулком стає для нього насамперед природа, її невловимий мир, пронизаний думкою про красу й вічність. Вірш «Ще травнева ніч...» було написано поетом » 1857 року, згодом покладено на музику А. З Аренским. Це вірш уже зрілого майстра, що одержав широка популярність

Воно представляє собою картину прекрасної травневої ночі, накидану всього декількома легенями, але виразними штрихами. У цій картині - замилування поета і його любов до рідної землі: Яка ніч! На всім яка млість!

Дякую рідному опівнічному краю! Схвильовані окличні інтонації створюють піднесений емоційний настрой авторського опису. Природа одухотворена: зірки, що тремтять аркуші беріз- все це з'являється перед читачем не просто одушевленою, але воістину живою картиною миру. Відчуваючи себе єдиною частиною величезного Божого миру, поет надихається природою на ліричну творчість. Болісно солодке томленье, захват, щастя, від якого хочеться плакати, натхнення творчості- от той незвичайний стан душі, емоційний вибух, що викликає в ліричному герої солов'їна травнева ніч

Як майстерно досягає цього поет, хоча, здавалося б, використовувані їм художні засоби глибоко тра-диционны для російської лірики. Епітети («аркуш напівпрозорий»), уособлення (зірки «тепло й коротко в душу дивляться знову»), порівняння (берези тремтять - «так діві молодої й радісний і далекий її убір»). Повтори вигуків («Яка ніч!») створюють ефект емоційного підйому, звертання до ночі роблять її діючим учасником картини, здатним озиватися й співпереживатися

Звукова організація вірша, як і синтаксична його побудова, спрямована на створення наспівності, плавності, ніжного й мелодійного мовлення. Все це в який раз доводить майстерність А. А. Фета в створенні незабутніх шедеврів пейзажної лірики


Розміщенно Referat в разделе Твори на вільні теми Пятница 4 июля 2014 в 9:31





Вірш А. А. Фета «Ще травнева ніч…»