Все, що має статися, вже сталось.

День тверезий. Праця з-під ярма.

Чи ж почую, як щодений галас

Перетне архангельська сурма?

Обагриться небосхил криваво,

Розчахнеться димна височінь

І велике мовчання, як слава,

Людське серце візьме на мечі.

Літаки закрутяться, мов листя,

Башти захитаються й падуть.

Десь зі сходу, з-поза передмістя

Білим сонцем стане Страшний Суд.

Він дихне холодне духом бурі

І змете руїни, як сміття.

Ані Божа Мати, ані Юрій

Людського не захистять життя.

І душа без стін і без одежі

Встане перед карою Руки.

…Тільки вітер в Книзі Спостережень

Перелистуватиме віки.

12.01.1933


Розміщенно Referat в разделе Аналіз змісту Понедельник 21 декабря 2015 в 7:49




  • КИЇВ – ЄВГЕН МАЛАНЮК
  • В час невідомий, в час нежданий Ти знов розімкнеш свій язик... М. Філянський 1 По зморі монгольського іга, По трупній отруті Москви — Цей город архистратига Знов квітнув, як ярий цвіт. Зі сходу надходили бурі, Гуділи рвучкі вихорі — Він золотом у лазурі Горів на своїй горі. І щедро спадали шрапнелі, І кулі
  • ШЕВЧЕНКО – ЄВГЕН МАЛАНЮК
  • Не поет — бо це ж до болю мало, Не трибун — бо це лиш рупор мас, І вже менш за все — «Кобзар Тарас» Він, ким зайнялось і запалало. Скорше — бунт буйних майбутніх рас, Полум'я, на котрім тьма розтала, Вибух крові, що зарокотала Карою за довгу ніч
  • Земна мадонна – ЄВГЕН МАЛАНЮК – Стислий виклад твору
  • ЄВГЕН МАЛАНЮК Земна мадонна Автор вживає старослов'янізми, за допомогою яких створюється ефект урочистості: Як іонійська колона, Рожевіє дівочий сніг, Ховаючи опуклість лона В лілеях рук, в лілеях ніг. Зверніть увагу на конфесійну лексику, вжиту в поезії: Єдина! Не
  • ПАМ’ЯТІ Т. ОСЬМАЧКИ – ЄВГЕН МАЛАНЮК
  • Не хочу — ні! — цих похорон. Прости. Хай тільки ворон тричі десь прокряче, Що вже похований ти, неповторний ти, Осьмаче-символе, як Вій від мук незрячийі Ні, не ув'язнить глина чужини Твою труну, твій попіл вогнепальний, Бо правнуки, що будуть знов сини, Перенесуть у тишу спочивальні. Посадять дуб.
  • ВИСОКИЙ РАНОК. КАМІНЬ НЕНАГРІТИЙ – ЄВГЕН МАЛАНЮК
  • Високий ранок. Камінь ненагрітий, Сочистий кущ і поруч — синя тінь. Вузьке від спеки річкове корито. Уламки скель. Акварелева рінь. Прокинься лиш. Хіба ж це не знайоме? Не Сугоклей? Не висохлий Інгул? Ці майже зовсім гранітові зломи І здовж долини вітру рівний гул... Перечекай. Це ще не чорна
  • ІСТОТНЕ – ЄВГЕН МАЛАНЮК
  • Діла ростуть у невмолимі черги. Громадиться цеглинами життя. Як рух, як пруг, як вічний вир енергій, Триває й визначається буття. Співа блакить крізь готику риштовань, Дзвенить цемент крізь дужу плоть будов. І все ж таки: в началі було — Слово! І все ж таки: начальний дух —
  • ЗЕМНА МАДОННА – ЄВГЕН МАЛАНЮК
  • Як iонiйськая колона, Рожевiє дiвочий снiг, Ховаючи опуклiсть лона В лiлеях рук, в лiлеях нiг. Єдина! Не ображу зором Двiйник Мадонни на землi. Ось пурпуром Цiтери - сором I на щоках, на чолi. I б`ється кров в блакитних венах, Як прах пiд вiром весняним. В яких готичних кантиленах Навiки виспiвати гiмн? Там

ВІЗІЯ – ЄВГЕН МАЛАНЮК