Як і в колишні роки, з маленькою торбинкою за плечима Карамзин на цілі дні йшов бродити без мети й плану по милих підмосковних лісах і полям, що підступили впритул до застав білокамінної. Особливо залучили його околиці старого монастиря, що піднімався над МосквоюРікою. Сюди Карамзин приходив читати улюблені книги. Тут у нього виникла думка написати «Бідну Лізу» повість про сумну долю селянської дівчини, що полюбила дворянина й кинутої ім. Повість «Бідна Ліза» схвилювала російських читачів. Зі сторінок повести перед ними вставав образ, добре знайомий кожному москвичеві. Вони дізнавалися Симонов монастир з його похмурими вежами, березовий гай, де стояла хатина, і оточений старими вербами монастирський ставок місце загибелі бідної Лізи...

Точні описи надавали якусь особливу вірогідність всієї історії. Околиці Симонова монастиря зробилися улюбленим місцем прогулянок меланхолійно настроєних читачів і читачок. За ставком зміцнилася назва «Лізин ставок». «Бідна Ліза» принесла Карамзину, якому було тоді 25 років, теперішню славу. Молодий і до цього нікому не відомий письменник зненацька став знаменитістю

«Бідна Ліза» з'явилася першою й самою талановитою російською сентиментальною повістю. У часи Карамзина було багато поміщиківкріпосників, які не вважали селян людьми; для них кріпаки були робітником худобою, нездатним на почуття й переживання. А Карамзин голосно, на всю Росію, сказав свою знамениту фразу: «И селянки любити вміють!

» Реакціонери обвинувачували Карамзина в підриві влади поміщиків, зате молоде покоління, якого торкнулися демократичні й гуманістичні віяння століття, зустріли повість із захватом. Гуманізм «Бідної Лізи» і її високі художні вартості створили повести успіх у сучасників і поставили її на почесне місце в історії російської літератури. Ліза і її мати мають мало загального з теперішніми селянами: вигадані й прикрашені їхній побут, заняття, інтереси

Карамзин шукає причину трагічної розв'язки повести в особистих властивостях характерів Лізи й ераста. Тим часом причину потрібно шукати в існуючому тоді в Росії соціальній нерівності, у тім, що ераст був дворянин, а Ліза селянка. Карамзин правдиво й життєво описав розвиток любові героїв повести, точно й виразно створені їм пейзажі, що відкривають читачеві красу Підмосков'я, скоряє читача в «Бідній Лізі» і щедрий розлив почуттів і переживань Карамзин немов повернув російському читачеві відняте літературою класицизму право почувати. У добутку класицизму персонажі різко ділилися на позитивних героїв, що володіють одними тільки чеснотами, і на негативними, наділеними всіма можливими пороками. А в сентименталіста Карамзина ераст жива людина, наділена й позитивними рисами й негативними, як це й буває вжизни.

Карамзин прагнув писати й домігся в цьому більших успіхів. Мова його повести проста і ясна літературна мова. Сучасники Карамзина, читаючи «Бідну Лізу», написану в дусі нового для російських читачів літературного напрямку сентименталізму, проливали над її сторінками потоки зліз

Дивне почуття охоплює читача, удосужившегося прочитати стародавню повість Н. Карамзина. Здавалося б, чим може нас торкнути доля селянки, обманутої багатим паном і покінчив із собою, банальний сюжет, банальна розв'язка. Особливо на тлі сучасних подій: розгулу криміналу, політичного свавілля, терору... Та й книги нині інші в честі пригодницькі, фантастичні, гостросюжетні, з більшою кількістю дії. І всетаки! Читаєш, вчитуєшся, і поступово дивна чарівність захоплює куди більше, ніж надумані історії жінокслідчих або суперменів, що рятують планету

Пре до діла точні фрази, начебто дурманне мереживо, затягують нас у мир іншого виміру, у мир щирих почуттів і жорстокого зрадництва, у мир простий і одночасно складний, як проста й складна реальне життя. Сентиментальний роман. Це лише здається, що він зжив себе разом із кринолінами й каретами. Він реальний і твердий, він дотошно відтворений письменницьким генієм і тому вічно. У повісті є й образ самого письменника, переданий через опис Москви, настільки предметної, начебто розглядаєш вицвілу фотографію, і разноликая природа, і роздуму автора

";...Часто приходжу на це місце й майже завжди зустрічаю там весну; туди ж приходжу й у похмурі дні осіни горювати разом із природою. Страшно виють вітри в стінах спустілого монастиря, між трун, що заросли високою травою, і в темних переходах келій. Там, обпершись на руїнах гробних каменів, слухаю глухому стогону часів, бездною минулого поглинених, стогону, від якого серце моє содрогается й тріпотить";.

А як прекрасна героїня, ";Ліза, що залишилася після батька п'ятнадцяти років, одна Ліза, не щадячи своєї ніжної молодості, не щадячи рідкої краси своєї, трудилася день і ніч ткала полотна, в'язала панчохи, весною рвала квіти, а влітку брала ягоди і продавала їх у Москві";, від якої віє свіжістю самої природи, недоступної нинішнім пустоголовим красуням. Зав'язка сюжету описана одним реченням, майстерність якого вражає: ";Ліза прийшла в Москву з конваліями. Молодий, добре одягнений людина, приємного виду, зустрівся їй на вулиці

Вона показала йому квіти і зачервонілася. «Ти продаєш їх, дівчина? » запитав він з улибкою. «Продаю», відповідала вона. «А що тобі потрібне?» «П'ять копійок...

» «Це занадто дешево. От тобі рубль». Ліза зачудувалася, насмілилася глянути на парубка, ще більше заскраснелась і, потупивши ока в землю, сказала йому, що вона не візьме рубля

«Для чого ж?» «Мені не потрібно зайвого»";. настільки ж лаконічна й точна характеристика молодого пана, що ";...вів неуважне життя, думав тільки про своє задоволення, шукав його у світських забавах, але часто не знаходив: нудьгував і нарікав на долю свою. Краса Лізи при першій зустрічі зробила враження в його серце";.

настільки ж лапідарно коментує письменник Лізина смерть. Але скнарість словесного вираження не зменшує силу впливу на наші почуття: ";У такий спосіб кінчала життя свою прекрасна душою й тілом. Коли ми там, у новому житті побачимо, я довідаюся тебе, ніжна Ліза! Її погребли біля ставка, під похмурим дубом, і поставили дерев'яний хрест на її могилі. Отут часто сиджу в замисленості, обпершись на вмістище Лізиного пороху; в очах моїх струменіє ставок; наді ною шумлять листи";.

навряд чи їсти зміст нагадувати біографію літератора, історика, і державного діяча Н. М.Карамзина. Сказати, що з його/Бідної Лізи"; вийшли багато письменницьких шедеврів, що повість послужила стартової для багатьох письменників, що згодом прославили себе, майже нічого не сказати. Важливо інше. Прекрасний стиліст і великий учений не тільки познайомив Росію із сентиментальною літературою

Він показав, як потрібно писати. Жаль, що нинішні белетристи більше вчаться на інших, не настільки гідні прикладах


Розміщенно Referat в разделе Всесвітня література Среда 2 сентября 2015 в 13:47





Характеристика образів дворянина ераста й селянки Лізи – Твір по добутку Н. М. Карамзина “Бідна Ліза”