Це художній витвір двох ченців Києво-Печерськ. Монастиря – єпископа Симона та ченця Полікарпа. Дійшло дві редакції патерика – Арсеніївська та Касіянівська. Основу складають листи Симона і Полікарпа. У 1215-1226 Симон був єпископом Володимира Суздальського. Він звернувся з листом до ченця полікарпа, щоб відмовити його від наміру стати єпископом. Він надсилає 9 оповдань з життя 11 печерських ченців із різноманітними повчаннями. У відповідь Полікарп написав листа до Печерського ігумена Акиндина і ще 11 оповідань про 13 ченців. Це була лише літературна форма твору, а не автентичне листування, бо Полікарп та Акиндин жили в одному монастирі. Тобото потреби листуватися не було. Пізніше ці два твори було об’єднано, додано інші матеріали про Печерський монастир. Таким чином постав патерик, тобто збірка оповідань про життя ченців, описи визначних епізодів із цього життя.

У патерику всі персонажі – представники аскетичного подвижництва: пістники євстратій і пімен, безкорисливий лікар Агапіт, затворники…

Всі твори обєднані однією ідеєю – апологією чернечого подвижництва. Літ-ні стилі авторів відрізняються. Симон пише простіше, стиль близький до літописного, виклад скомпонований та впорядкований, без ухилів убік. Полікарп надає оповіданням суб’єктивного забарвлення, розсипає історичні, легендарні згадки.

Легенди про заснування печерського монастиря – одне із величних чудес Бога. Всі твори є окремими оповіданнями, з власними сюжетами і героями. Оповідання про преподобного святошу, князя Чернігівського – розповідь про князя черні., який став ченцем печ монастиря під іменем Микола. Автор описує його подвижницький шлях, те, як багато і важко працював, лікував інших.


Розміщенно Referat в разделе Зразки творів Четверг 29 сентября 2011 в 4:16




  • Літературно-філософські особливості Києво-Печерського Патерика – Стаття з української літератури
  • План: 1. Вступ 2. Написання патерика 3. Патерик – джерело народних вірувань 4. Особливості послань Симона і Полікарпа 5. Філософське значення мовчання в патерику 6. Висновки Однією з найбільших за обсягом і найцікавіших за багатством культурно-історичного змісту пам'яток старої київської літератури є „Києво-Печерський Патерик". „Патерик і Кобзар
  • Книжники Києво-Печерського монастиря
  • 1051 – заснування монастиря, антоній оселяється у печері, приєднувалися інші. Теодосій печерський, никон, нестор, кирило турівський. Цей осередок книжників розробляв історіософське осмислення проблем, що тісно пов’язане з морально-етичними категоріями, та руську церковну ідеологію, визначальними рисами якої були духовність та утвердження
  • Учительно-ораторська проза Київської Русі
  • Широке поширення у всіх середньовічних європейських літературах, у тому числі й у давній українській літературі, мали різні жанри ораторської прози. Один з різновидів О. П. — «учительне», або дидактичне, красномовство. Існувала безліч «слів», повчань, «бесід» на теми християнської моральності. У
  • Народний календар на 24 грудня
  • Прикмети й народні свята на 24 грудня Прп. Данила Столпника. Прп. Никона Сухого, Печерського. Прп. Луки Столпника. Мч. Миракса. Мчч. Акепсия й Анфала. 24 грудня - Данило, Данила Столпник Хоча в народну назву дня винесене ім'я преподобного Данила Столпника, подвизавшегося в V столітті,
  • Літературна спадщина Феодосія Печерського
  • Творчість Феодосія Печерського у тогочасній літературі засвідчила виникнення нової школи на ідейному рівні, адже саме він став фундатором літературного осередку Києво-Печерського монастиря. Повчання Феодосія "Запитання Ізяслава, князя, сина Ярославова, внука Володимирова (до) ігумена Теодосія Печерського монастиря" Існує у двох списках
  • Твір Ідеальне суспільство у романі Франсуа Рабле «Ґаргантюа і Пантагрюель» – Твір з зарубіжної літератури
  • ФРАНСУА РАБЛЕ Ідеальне суспільство у романі Франсуа Рабле «Ґаргантюа і Пантагрюель» Ідеал щасливого суспільства, яким його уявляв собі Франсуа Рабле, збігається в часі з найвищим розквітом мистецтва доби Відродження, а разом із ним — з гуманістичними прагненнями та пориваннями. Із біографії Рабле
  • Вільгельм Баскервильский
  • ВІЛЬГЕЛЬМ БАСКЕРВИЛЬСКИЙ(ит. Guglielmo de Baskerville) - герой роману Умберто Эко «Ім'я троянди» (1980). В. Б. - провідник навчання францисканця Роджера Бэкона ( 1214-1292), що надавав величезне значення тлумаченню зовнішніх явищ миру, і одночасно - англійського теолога Вільгельма Оккама ( 1285-1349),

Києво-Печерський Патерик