З дитинства нам вселяли, що любов до праці корениться в характері слов'янських народів, що народ поважає тільки тих, хто чесно трудиться, "у поті чола добуває хліб насущний". Якби вчителі й вихователі хотіли переконати в цьому дітей, їм потрібно було б заборонити читати казки. Давайте згадаємо улюблених казкових героїв. От Емеля дурень, що виявляється самим розумним і жениться на царівні. Як він цього домігся? Учився, працював, завоював положення в суспільстві?

Ні, він лежав на печі, не обтяжуючи себе роботою. А коли піймав щуку, не розуму попросив собі, а цебра відправив своїм ходом додому щоб не тягати ваги. І дуже радувався, що із грубки вставати не потрібно сама їде, куди треба, а Емеля на лежанці боку гріє. А народне подання про рай? Це країна з молочними ріками й киселевими берегами, мир абсолютного неробства, блаженной ліні

Перейдемо від дитячих казок до народних героїв, до тих, які викликають замилування й заздрість. Це щасливі купці, обманом везучі мужики зашибали, що гріш;, що знайшли скарб; люди, що ввійшли в милість до царя або пана, що обдаровуються незліченними багатствами; козаки, що вертаються додому з багатим видобутком... Із часів Київської Русі зложилося легке й презирливе відношення до людей, що бережуть копійку, методичним і завзятою працею зарабативающим положення й багатство, до тих, хто хоче честі "по розуму", а не "по роду й чинові".

Щоб не бути несправедливими, згадаємо поляків: з яким чванством навіть слуги дивилися на поважних шляхтичів, що збирають "зярко до зярка, талярок до талярка". А від людей богатих завжди чекали певного типу поводження: марнотратства скаженого, свавілля позамежного. Пан повинен бути самодуром. Паную ніхто не указ, його царська воля: хоче стратить, хоче милує

Потрібно добре вивчити історію, щоб зрозуміти, чому в народу, якому нічого не давалося легко, діти якого ніколи не народжувалися із золотою ложкою в роті, зложилося настільки дивне відношення до праці. Шкільна програма не допомагає зрозуміти цю примху. Можна припустити, що на Русі стан рідко був придбаним, заробленим, найчастіше подарованим, випадковим. У нас ніколи не було таких міст, як у Європі центрів ремесел із сильними сполучниками майстрів і торговців

Там розвивалася індивідуальність, там пишалися своїм умінням і знаннями, там почесними були рукоділля, ремесло й ученість. А наші багатостраждальні країни довго знали тільки три категорії громадян: раби, хазяї й солдати. Причому все причудливо перемішувалося. Раби мали власність (землю), хазяї були майже безправні могли в будьякий момент втратити й стан і волю (адже дворян позбавив тільки указ Катерини II від тілесних покарань, і те ненадовго).

А солдати, відірвані на все життя й від сім'ї, і від праці, перетворилися у виморочное стан. Нова історія тільки погіршила положення. Праця на державу перетворився в мовчазний договір: "Ми робимо вигляд, що працюємо, а воно робить вигляд, що платить". Зміна будуючи поховала останню надію на те, що можна заробити хоча б на стабільне життя

чиМоже змінитися відношення нашого народу до праці? Так, якщо праця стане основою гідного, забезпеченого життя, якщо богатими будуть не самі безчесні, а самі працьовиті й розумні. Або знову повернеться старе російське вживання слова "фахівець": колись так називали злодіїв...


Розміщенно Referat в разделе Конспекти занять Четверг 27 августа 2015 в 1:34




  • Народ і праця – Твір по добутку “Про працю”
  • З дитинства нам вселяли, що любов до праці корениться в характері слов'янських народів, що народ поважає тільки тих, хто чесно трудиться, "у доті особи добуває хліб насущний". Якби вчителі й вихователі хотіли переконати в цьому дітей, їм потрібно було б
  • Ліричний герой твору Маяковського – борець за загальнеВ. В. Маяковського
  • на рубежі нового періоду в житті країни й у своїй власній творчості в Маяковського виникає необхідність заново переглянути й до кінця продумати свої погляди на сутність літератури й на положення й завдання письменника в соціалістичному суспільстві. У вірші»Розмова з фінінспектором
  • Наказ МОН України №61 від 05.02.2011 р
  • МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Н А К А З 05.02.2011 N 61 Про внесення змін до Положення Про індивідуальну форму навчання В загальноосвітніх навчальних закладах Відповідно до Законів України "Про освіту" (1060-12), "Про загальну середню освіту" (651-14), у зв'язку з поширенням індивідуальної форми навчання на
  • Я спокійно б лежав під вагою століть – БОРИС ОЛІЙНИК
  • Я спокійно б лежав під вагою століть, Я б давно вже й землею став, Але ж бісова дівка на кручі стоїть, Огорнувши вітрами стан. Вже зітліли до кореня меч і щит, Наді мною гуде Дніпрельстан. Але ж бісова дівка на кручі стоїть, Огорнувши вітрами стан. Це було зо
  • Характеристика образа Автора
  • Автор - оповідач і діюча особа. Описує героїв і їхні відносини, вступає в полеміку зі своїми уявлюваними опонентами, насамперед із проникливим читачем. Наприклад, Віра Павлівна з подивом думає, як це вони з Лопуховим у перший же вечір стали так близькі,
  • ДО ПРАЦІ – БОРИС ГРІНЧЕНКО
  • Праця єдина з недолі нас вирве: Hумо до працi, брати! Годі лякатись! За діло святеє Сміло ми будему йти! Праця єдина нам шлях уторує, Довгий той шлях і важкий, Що аж до щастя і долі прямує: Нумо до праці мерщій! Праця не згине між людьми даремне: Сонце засвітить колись,— Дякою
  • “Підпільна людина” у повісті
  • У повісті “Записки з підпілля” Ф. М. Достоєвський поставив важливе питання про взаємини окремої особистості й навколишнього світу. Письменник виражає свої думки й почуття із цього приводу від імені підпільної людини, не називаючи навіть його ім'я. Такий художній прийом говорить

Народ і праця – Твір по добутку “11 клас”