Повій, вітре, на Вкраїну,

Де покинув я дівчину,

Де покинув чорні очі...

Повій, вітре, з полуночі.

Між ярами там долина,

Там біленькая хатина;

В тій хатині голубонька,

Голубонька — дівчинонька...

Повій, вітре, до схід сонця,

До схід сонця, край віконця;

Край віконця постіль біла,

Постіль біла, дівча мила.

Повій, вітре, нишком-тишком

Над рум'яним, білим личком;

Над тим личком нахилися,

Чи спить мила – подивися.

Чи спить мила, не збудилась,

Згадай того, з ким любилась,

З ким любилась і кохалась

І кохати присягалась.

Як заб'ється їй серденько,

Як дівча зітхне тяженько,

Як заплачуть чорні очі,

Вертай, вітре, к полуночі!

А як мене позабула

І другого пригорнула,

То розвійся край долини,

Не вертайся з України...

Вітер віє, вітер віє,

Серце тужить, серце мліє,

Вітер віє, завіває,

З України не вертає.

24.VІІ.1856


Розміщенно Referat в разделе Зразки творів Пятница 25 декабря 2015 в 22:34




  • ДО МИЛОЇ – МАРКІЯН ШАШКЕВИЧ
  • Повій, вітре-вітросеньку, Там, де тужить мила, Нехай несуть там пісеньку Твої легкі крила. Повій, вітре, в єй городець, Де вінці сплітає, Неси вісті, що молодець Щире ю кохає. Ой погладь ю, вітросеньку, По єй личку білім, Нехай знає єй серденько, Що я є ї милим. Най не плаче, най не тужить, Вже час
  • Вітер – ІГОР КАЛИНЕЦЬ
  • знову був вітер Тарабанив віконницями Шибками видзеленькував Як зубами Вишарпував клоччя З-поміж зрубів Висмоктував як упир дух із хати А з нас - затишок Знову був вітер Віднаходив усі щілини Для піску Що скрипить на зубах І в суглобах Знову був вітер Зносив літери з книжок Хвилі з транзистора (гей гей вітре з України) Видушував сльози Мутні Як і сонце
  • Леготе-вітре з коханого краю – ІЗ ПЕРСЬКО-ТАДЖИЦЬКОЇ ЛІРИКИ – ХАФІЗ – Скорочені твори з зарубіжної літератури
  • * * * Леготе-вітре з коханого краю! Ой, принеси мені, щиро благаю, Пахощів амбри з коси ароматної Любки моєї. Заприсягнуся я нею самою: Все, що захочеш, ти зробиш зо мною, Лиш принеси мені вістку од неї, Любки моєї. Може, й для тебе обвіяти милу Буде важке і заказане діло? — Ну,
  • ТУГА ЗА МИЛОЮ – МАРКІЯН ШАШКЕВИЧ
  • Із-за гори, із-за ліса Вітрець повіває; Скажи, скажи, тихий вітре, Як ся мила має?! Чи здорова, чи весела, Личко рум'яненьке, Чи сумує, чи горює, Чи личко блідненьке? Бо я тужу, бо я плачу, Сльозами вмиваюсь, Веселої годиноньки Вже не надіваюсь! Коби мені крильця мати, Соколом злетіти, Тяжку тугу із серденька При милій розбити! Ой літав би-м,
  • ТУГА ЗА МИЛОЮ – МАРКІЯН ШАШКЕВИЧ
  • Із-за гори, із-за ліса Вітрець повіває; Скажи, скажи, тихий вітре, Як ся мила має?! Чи здорова, чи весела, Личко рум'яненьке, Чи сумує, чи горює, Чи личко блідненьке? Бо я тужу, бо я плачу, Сльозами вмиваюсь, Веселої годиноньки Вже не надіваюсь! Коби мені крильця мати, Соколом злетіти, Тяжку тугу із серденька При милій розбити! Ой літав би-м,
  • Ти не моя! – Микола Вороний
  • Нехай з поміж усіх ти мов зірниця сяєш, Хай цінний скарб краса твоя І чарами її ти всіх собі звабляєш, Та коли ти Вкраїну не кохаєш, Ти не моя. Нехай у грудях ти чудове серце маєш, І серце те усіх звабля Бо всіх до нього ти ласкаво
  • ТИ НЕ МОЯ! – Микола Вороний
  • Нехай з поміж усіх ти мов зірниця сяєш, Хай цінний скарб краса твоя І чарами її ти всіх собі звабляєш, Та коли ти Вкраїну не кохаєш, Ти не моя. Нехай у грудях ти чудове серце маєш, І серце те усіх звабля Бо всіх до нього ти ласкаво

ПОВІЙ, ВІТРЕ, НА ВКРАЇНУ – СТЕПАН РУДАНСЬКИЙ