Автор роману «Війна й мир» з'являється у своєму оповіданні як художник, мислитель, історик і проповідник, як представник дворянського стану і як істинно російська людина, духовно пов'язаний із традиційними цінностями свого народу. З погляду ТовстогоФілософа, природа персоніфікує собою велич і вічне відновлення життя, благі початки буття, тому стає, з волі автора, свідком і учасником духовного пошуку героїв. Так, природа допомагає Болконскому переосмислити своє життя або навіть круто змінити рє, стає поштовхом до його духовного зцілення в кризові моменти його життя. Поранений під Аустерлицем князь Андрій бачить над собою «високе небо, не ясне, але всетаки незмірно високе, з тихо повзучими по ньому сірими хмарами». І військовий подвиг, що Болконский тільки що зробив, і триваючий поруч бій, і навіть біль від поранення відступають у свідомості героя на другий план. Він переживає мінути безмежної внутрішньої гармонії, його душі відкриваються якісь дуже прості, по, колись незрозумілі істини: «Як же я не видал раніше цього високого неба?

И як я щасливий, що довідався його, нарешті. Так! все порожнє, усе обман, крім цього нескінченного неба». Після поранення й смерті дружини Болконский довгий час перебуває в стані внутрішнього заціпеніння, ні про що не мріє, нічого не чекає від життя. По шляху у Втішне він бачить «величезний, у два обхвати дуб, з обламаними... суками й з обламаною корою, що заросла старими болячками», що коштує «сердитим і презирливим виродком» між інших дерев

Автор описує старе дерево очами князя Андрія: герой бачить у дубі уособлення власної душі. Дуб начебто говорить: «Немає пі весни, ні сонця, ні щастя», і в голові героя проносяться сумні думки: ой має намір «доживати своє життя, не роблячи зла, не тривожачись і нічого не бажаючи». У Втішному Болконский уперше зустрічає наташу, а вночі, розкривши вікно, стає мимовільним свідкою рє розмови із Сонею. Таємниче й повне життя краса нічної природи викликає в дівчині сплеск емоцій, будить її уяву («Так би от села навпочіпки... і полетіла»).

Вона намагається розбуркати свою прозаїчну подругу, пояснити їй невимовну принадність злої чудесної ночі, але Соня відповідає «неохоче». Зате в душі князя Андрія піднімається «несподівана плутанина молодих думок і надій». Вертаючись із Втішного, Андрій знову зустрічає дуб, що «так дивно й памятно вразив його», але цього разу старе дерево начебто з'являється перед ним в іншому своєму обличчі: «Старий дуб, весь перетворений, розкинувшись наметом соковитої, темної зелені, млів, ледве колишучись у променях вечірнього сонця. Ні корявих пальців, пі болячок, пі старого горя й недовіри нічого не було видно. Крізь столітню тверду кору пробилися без сучків соковиті, молоді листи...

», і князь Андрій раптом виявляє в собі бажання жити з іншими й для інших, розуміє, що «життя не копчене в тридцять один років». В «Війні й світі» пейзаж показаний і в руслі пушкінської традиції з погляду поміщика, побут якого скрашують традиційні розваги па лоні природи. Перед полюванням на вовка Микола Ростов «побачив такий ранок, краще якого нічого не могло бути для полювання: начебто небо тануло й без вітру спускалося на землю. Єдиний рух, що було в повітрі, був тихий рух зверху що долілиць спускаються мікроскопічних крапель мги або туману. на галузях, що оголилися, саду висіли прозорі краплі...

Земля... зливалася з тьмяним і вологим покривом туману». Висвітлюючи історичні події, що вплинули па хід світової історії, Толстой прибігає до образів природи для того, щоб усвідомити зміст і масштаби що відбувається, дати йому моральну оцінку. Панорама, побачена Пьером у ранок перед боєм, і опис Бородінського нуля після битви оцінюються Толстим з позицій історикалітописця, філософа, патріота. Товстої зображує пейзаж під таким кутом зору, щоб наштовхнути читача па філософські висновки про сутність війни як такий

Письменник був переконаним супротивником війни, бачачи в ній безглузде й жорстоке насильство над природним ходом історії. Пейзаж у романі покликаний підтвердити справедливість цієї позиції. Піднявшись на курган, Пьер завмирає від замилування: «Далекі ліси, що закінчують панораму, точно висічені з якогось дорогоцінного жовтозеленого каменю, виднілися своєю вигнутою рисою вершин на обрії...» У результаті бою мирний, привітний, багатобарвний пейзаж переміняється тьмяною, безрадісною картиною

Після битви лугу й нуля, «на які сотні років сбирали врожаї й пасли худоба, селяни», просочені кров'ю й смертю. Зображення місячної ночі у Втішному, неба Аустерлица й Бородінського нуля, картини полювання й опис старого дуба Класичні, неперевершені зразки пейзажного живопису, які ставлять ім'я Толстого в один ряд з іменами великих російських майстрів пейзажу


Розміщенно Referat в разделе Конспекти занять Вторник 1 сентября 2015 в 1:51





Природа в романі Л. Н. Толстого “Війна й мир” – Твір по добутку Л. Н. Толстого “Війна й мир”