Світає...

Так тихо, так любо, так ніжно у полі.

Мов свічі погаслі в клубках фіміаму,

В туман нагорнувшись, далекі тополі

В душі вигравають мінорную гаму.

Світає поволі...

Так тихо, так любо, так ніжно у полі.

Світає...

Все спить ще: і поле, і зорі безсилі,

Лиш птах десь озвався спросоння ліниво,

Та пень обгорілий, мов піп на могилі,

«Безсмертний, помилуй!» — кричить мовчазливо.

Видніє щохвилі.

Все спить ще: і поле, і зорі безсилі

Світає...

Проміннями схід ранить, ніч, мов мечамії.

Хмарки золоті поспішають. на битву.

Безмовні тумани тремтять над полямн.

I з ними стаю я на ранню молитву:

О зглянься над нами!

За що нас ти раниш у серце мечами?

1914-1916


Розміщенно Referat в разделе Зразки творів Вторник 22 декабря 2015 в 10:33




  • Зоставайся, ніч настала – ПАВЛО ТИЧИНА
  • — Зоставайся, ніч настала, Все в тумані-молоці. — Спать мене поклала Тала На дівочій руці. Щось питає, обіймає Чисте, біле, молоде… І світає й не світає, Тільки ранок не йде. Ой ти ранку, любий сонку, Треті півні голосні! Взяв дівчину беззаконку На двадцятій весні. Встала Тала в білій льолі: — Ну, приходь же,
  • Ви знаєте, як липа шелестить – ПАВЛО ТИЧИНА – УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА 20-30-х РОКІВ XX СТ. – ПОЕЗІЯ – Стислий виклад твору
  • Ви знаєте, як липа шелестить У місячні травневі ночі? «Кохана спить, кохана спить, Піди збуди, цілуй їй очі, Кохана спить...»  Ви ж чули ж бо: так липа шелестить. Ви знаєте, як сплять старі гаї? —  Вони все бачать крізь тумани. Ось місяць, зорі, солов'ї... «Я твій», — десь чують
  • СКОРБНА МАТИ – ПАВЛО ТИЧИНА
  • Пам'яті моєї матері І Проходила по полю Обніжками, межами. Біль серце опромінив Блискучими пожалій. Поглянула — скрізь тихо. Чийсь труп в житах чорнів... Спросоння колосочки: Ой радуйся, Маріє! Спросоння колосочки: Побудь, побудь із нами! Спинилась Божа Мати, Заплакала сльозами. Не місяць, і не зорі, І дніти мов не дніло. Як страшно!.. людське серце До краю обідніло. II Проходила по
  • ХИТАЛОЧКА-ГОЙДАЛОЧКА – ТАМАРА КОЛОМІЄЦЬ
  • Хиталочку-гойдалочку Гойдатиму в садку. Малесеньку Наталочку Присплю у холодку. Хить та хить. Тихо. Цить. Хиталочко-гойдалочко, Гойдайся, не скрипи. Кричалочко-Наталочко, Мала сестричко, спи! Тихо. Цить. Хиталочка-гойдалочка Не забавка мені. Приспала я Наталочку, Вона ж росте у сні. Хить та хить. Тихо. Спить.
  • НАД КОЛИСКОЮ – ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ
  • Спить мій малесенький, спить мій синок… Спить він, наслухавшись дивних казок. Нащо ж ти віченьки знову розкрив?! Спи, моя пташко, то вітер завив. Стогне і виє уже він давно, Б'ється і стука у наше вікно… Геть, розбишако, в далекі степи!..
  • МИКОЛА ВІНГРАНОВСЬКИЙ – ПЕРША КОЛИСКОВА
  • Спи, моя дитино золота, Спи, моя тривого кароока. В теплих снах ідyть в поля жита, І зоря над ними йде висока. Спи, моя гіллячко голуба, Тихо в моїм серці і щасливо. За вікном хлюпочеться плавба Твоїх літ і долі гомінливої.
  • РОЗКАЖИ, РОЗКАЖИ МЕНІ, ПОЛЕ… – ПАВЛО ТИЧИНА
  • Розкажи, розкажи мені, поле: Чого рідко ростуть колосочки? - Ой дощів мені б треба, дощів, а не поту, Бо той піт прилипа до брудної сорочки, Як плугатар кінчає роботу. Розкажіть, розкажіть мені, хмари: Ви чого це тікаєте далі? - Та хіба ми, нещасні та стомлені, знаєм? Он вітри

СВІТАЄ… – ПАВЛО ТИЧИНА