В особі Большова драматург створив тип, дуже характерний для історії російської буржуазії XIX в. «Велике вийшов з низів у молодості він «голицами торгував на Балчуге; добрі люди потиличниками годували». Але він вибився в люди до багатства й пошани у своєму середовищі. Однак вибився не в процесі поступового, органічного розвитку свого торговельного «справи», що визначає його власний діяльний внутрішній ріст, формування його характеру й розумовий розвиток. БільШов один з тих, хто був винесений з низів стихійною силою грошових торговельних зворотів, заснованих на рвацтві й крутійстві, хто зумів добре засвоїти тільки одне правило життя: «вийшов лінія, ну й не плошай...». Тому його духовний розвиток однобоко й потворно. У ньому він набагато відстав від рівня свого матеріального успіху, що визначає як відношення до нього з боку всіх навколишніх, так і його самооцінку. Зовні він давно став одним з «стовпів» у місцевому торговельному середовищі й відповідно поводиться, не відстаючи від інших. Внутрішньо це дикун, що має самі перекручені поняття, почуття й прагнення. Це й створює комізм його вчинків, його мовлення, всієї його фігури. Винесений з низів силою чистогану, всю владу свого багатства приписує особисто собі й тому будьяке своє бажання вважає законом для всіх залежних від нього людей, насамперед для членів своєї сім'ї. «Захотів видати дочку за прикажчика, і поставлю на своєму, і розмовляти не смій, я й знати нікого не хочу», кричить він дружині. У нього пет любові до рідної дочки, і він з легкістю готовий принести її долю в жертву корисливим розрахункам. Вирослий серед принижень і докорів, він щиро насолоджується тим, що може безкарно принижувати й докоряти інших, і робить це з усією брутальністю вискочки. «А тобі боляче знати потрібно! гарчить він на свій стряпчого, від якого, по своїй неграмотності, цілком залежить. ТеТе от ви підлий народ такої, кровопийци якісь...». Досягши багатства за допомогою обманів і затіваючи ще більший обман, він глибоко обурюється, якщо ще хтось обманює інші. Безсовісний, він чекає від людей «сорому» і «совісті». Відсутність у діяльності Большова якоїнебудь творчої жилки позначається в тім, що, досягши багатства, він втратив усякий інтерес до своєму зростаючому «справі», давно звалив всі турботи на головного прикажчика, а сам думає тільки про нагромадження. І рішення піти на помилкове банкрутство породжене в ньому не задерикуватою заповзятливістю, але його непевністю в собі. Він іде на це тому, що «часи підійшли тісні», немає колишніх рвацьких прибутків, і насамперед зі страху, що у хвилі, що насувається, помилкових банкрутств боржники обдурять його, «збанкрутувавши».раніше, а головне з бажань урвати відразу великий куш і зовсім відійти від справи. «на кого б тільки цей тягар звалити?» говорить він стряпчому. «Та й самомуте, братик ти мій, відпочити пора: прохлаждались би ми, лежачи на боці, і торгівлю всю цю до чорта». Паразитичне підґрунтя буржуазного хижацтва проявляється тут дуже ясно. По розумовій злиденності Большов уважає це вирішальне шахрайство чимсь фатальним, бачить у ньому «один кінець» і навіть «волю божу». Бажаючи обпертися при цьому на близьку людину, вона жадає від його любові й сам запевняє, що любить його. «Скажи, Лазар, по совісті, любиш ти мене?» запитує він. «Каби я тебе не любив, нетто б я так з тобою розмовляв?». И Лазар, звичайно, виявляється на висоті положення: «Я теперича готовий всю душу віддати за вас...» говорить він хазяїнові. Обоє готовлять грубе обдурювання й обоє прикривають його словами про любов. У цьому багато лицемірства й ще більше наївності. Для Большова злісне банкрутство завершення його купецької кар'єри, для Подхалюзина й Липочки тільки почало


Розміщенно Referat в разделе Конспекти занять Четверг 3 сентября 2015 в 5:20





Характеристика образа Большова в п’єсі «Свої люди сочтемся» – Твір по добутку А. Н. Островського “Свої люди – сочтемся”