З кохання плакав я, ридав.

(Над бором хмари муром!)

Той плач між нею, мною став —

(Мамуровим муром...)

Пливуть тужіння угорі.

(Вернися з сміхом-дзвоном!)

Спадає лист на вівтарі —

(Кучерявим дзвоном...)

Уже десь випали сніги.

(Над бором хмари муром!)

Розбиті ніжні вороги —

(Мармуровим муром...)

Самотня ти, самотній я.

(Весна! — світанок! — вишня!)

Обсипалась душа твоя —

(Вранішняя вишня...)

1917


Розміщенно Referat в разделе Детальні розробки уроків Суббота 27 сентября 2014 в 23:46




  • Я плакав у сні, мені снилася мрія – Василь Пачовський
  • Я плакав у сні, мені снилася мрія: Десь ніби я пташка, лечу уві сні — А долом сія Україна квітками, Красується вільна, своя, у весні! Я з радости плакав у сні... Я плакав у сні, мені снилася слава: Десь ніби я в трумні. сміюся у сні, А
  • ХОР ЛІСОВИХ ДЗВІНОЧКІВ – ПАВЛО ТИЧИНА
  • Уривок із поеми «Дзвінкоблакитне» Ми дзвіночки, Лісові дзвіночки, Славим день. Ми співаєм, Дзвоном зустрічаєм: День! День. Любим сонце, Небосхил і сонце, Світлу тінь, Сни розкішні, Все гаї затишні: Тінь! Тінь. Линьте, хмари, Ой прилиньте, хмари, — Ясний день Окропіте, Нас нашелестіте: День! День. Хай по полю, Золотому полю, Ляже тінь. Хай схитнеться Жито усміхнеться: Тінь! Тінь.
  • Хор лісових дзвіночків – ПАВЛО ТИЧИНА
  • (Уривок із поеми) Ми дзвіночки, Лісові дзвіночки, Славим день. Ми співаєм, Дзвоном зустрічаєм: День! День. Любим сонце, Небосхил і сонце, Світлу тінь, Сни розкішні, Все гаї затишні: Тінь! Тінь. Линьте, хмари, Ой прилиньте, хмари, - Ясний день. Окропіте, Нас нашелестіте: День! День. Хай по полю, Золотому полю, Ляже тінь. Хай схитнеться — Жито усміхнеться: Тінь! Тінь. 1917
  • ПАВЛО ТИЧИНА КНЯЗЬ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ – Стаття з української літератури
  • 27 січня 1891 року в с Пісках на Чернігівщині народився Павло Тичина,— геніальний український письменник, лірика якого ввійшла до золотої скарбниці світової поезії. Його твори двічі висували на здобуття Нобелівської премії, до того ж не радянські, а зарубіжні цінителі поезії:
  • Я СКАЗАВ ТОБІ ЛИШ СЛОВО – ПАВЛО ТИЧИНА
  • * * * Я сказав тобі лиш слово — Вколо ж шум який піднявся: В небі сонце задзвеніло, Гай далекий засміявся. Подививсь я в твої очі. Стиснув руку в любій муці. Білі гуси ген за ставом Розлетілися по луці... Заглянув я в твою душу. До серденька притулився. Бачу — вишні розцвітають. Чую
  • РОЗКАЖИ, РОЗКАЖИ МЕНІ, ПОЛЕ… – ПАВЛО ТИЧИНА
  • Розкажи, розкажи мені, поле: Чого рідко ростуть колосочки? - Ой дощів мені б треба, дощів, а не поту, Бо той піт прилипа до брудної сорочки, Як плугатар кінчає роботу. Розкажіть, розкажіть мені, хмари: Ви чого це тікаєте далі? - Та хіба ми, нещасні та стомлені, знаєм? Он вітри
  • Одчиняйте двері – ПАВЛО ТИЧИНА – Стислий виклад твору
  • ПАВЛО ТИЧИНА Одчиняйте двері Одчиняйте двері — Наречена йде! Одчиняйте двері — Голуба блакить! Очі, серце і хорали Стали, Ждуть... Привертає увагу оказіональний епітет «незриданний» щодо сліз, який передає невимовний душевний біль, завданий кровопролиттям: Одчинились двері — Горобина ніч!

З кохання плакав я, ридав – ПАВЛО ТИЧИНА