З кохання плакав я, ридав – ПАВЛО ТИЧИНА

З кохання плакав я, ридав.

(Над бором хмари муром!)

Той плач між нею, мною став —

(Мамуровим муром...)

Пливуть тужіння угорі.

(Вернися з сміхом-дзвоном!)

Спадає лист на вівтарі —

(Кучерявим дзвоном...)

Уже десь випали сніги.

(Над бором хмари муром!)

Розбиті ніжні вороги —

(Мармуровим муром...)

Самотня ти, самотній я.

(Весна! — світанок! — вишня!)

Обсипалась душа твоя —

(Вранішняя вишня...)

1917

Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Шкільні уроки – вчителю, студенту і школяру